6 червня, традиційно відзначають День журналіста. З нагоди цього свята нам стало цікаво, якими були перші кроки у цій професії місцевих акул пера та ким би вони були, якби зорі зійшлись по іншому. Також, випереджаючи традиційні вітання тих, хто при владі, ми дали можливість журналістам самим побажати чогось чиновникам.

Наталя Шкляр:

Почалося все зі спроби влитися в журналістські ряди через наполегливу працю, а також десятки кроків, щоб переступити через себе, свої страхи, часто невпевненість та мізерний досвід. Потім ставало легше, а тепер – не уявляю себе в іншій сфері.

Журналістика прийшла на зміну медицині. Якби не внутрішній поклик до творчості і пригод, ходила б зараз зі шприцом в руках.

Ми впливаємо не так на прямі процеси, як на зміну і формування людської думки. Велику силу має не сама інформація, а спосіб її подачі. Але якщо головні гілки влади часто намагаються не афішувати або приховувати якісь деталі, а громадськість прагне це знати – журналісти їм в цьому допоможуть.

Є конкуренція хіба що між потоками інформації з цих вулиць – правдивої і об’єктивної та красиво поданої.

Впевненості у кожному наступному кроці (бо часто промахи відбиваються на нас, звичайних мешканцях), мужності у визнанні своїх помилок і сміливості гідно ці помилки виправити.