У тернопільському музеї зберігається колекція авторських писанок

У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї продовжують проводити віртуальні мандрівки. Напередодні Великодня завідувачка відділом науково-просвітницької роботи Наталя Українець розповіла про великодні писанки, а також про звичаї та цікавинки пов’язані з ними.

«Прекрасні, дивні, чудові, надзвичайні, чарівні… Саме так висловлюються люди, коли бачать наші великодні писанки. Тому не дивно, що вони сприймаються як символ України. Наша писанка – найунікальніший витвір української культури. Вона є символом Великодня – свята, коли воскресає природа, коли відроджується все живе на землі. У писанці зосереджена чарівна магічна сила, яка наділена особливою святістю приносити добро, щастя, любов та достаток.

Звичай обмінюватися на Паску яйцями існує дуже давно. Сільські майстри розфарбовували писанки яскравими узорами, іноді готували дерев’яні писанки, а в міських крамницях продавали шоколадні та цукрові яйця. Відомі ювелірні фірми створювали твори мистецтва зі скла, порцеляни, золота та срібла, каменю та кістки. Як бачимо, матеріал з якого виготовляли писанки був до безмежності різноманітний: цукор, шоколад, картон, дерево, метал, скло, тканина, камінь та навіть мило. Але найбільш поширеними залишаються народні писанки, тобто курячі яйця, на котрих по кольоровому тлі наносять малюнок, зафарбований іншими кольорами.

Сьогодні існує кілька видів писанок. Вони бувають традиційні і нетрадиційні. Традиційні писанки – розписані курячі або інші яйця восковою технікою. До нетрадиційних відносяться – дерев’яні, обплетені ниткою, обклеєні бісером, керамічні. Дерев’яні писанки-мальованки виготовляють з дерева груші, берези, явора, бука або ялини. Існує кілька способів розпису дерев’яної писанки: різьблення, випалювання, інкрустація, розмальовані. Сучасні сувенірні писанки мають малюнки з традиційним чи сюжетним орнаментами. Кожна писанка виробляється та оздоблюється (розмальовується) вручну і є чудовим сувеніром чи подарунком до будь якої події. Такі вироби довговічні, красиві, їхній орнамент не змінює кольору. Дерев’яні писанки, які мало того, що безмежно красиві, вони ще й ніколи не розіб’ються. Їх часто дарують один одному як сувенір чи оберіг на щастя, добро, достаток, або як іграшку для дітей, яка б захищала їх від зла. А щоб підібрати колір писанки відповідно до події, потрібно знати значеннями кольорів. Так наприклад, жовтий, золотистий, оранжевий кольори писанки впливають на людину подібно до сонячного проміння, дають радісний, світлий настрій. В писанці означають тепло, надію, небесні світила, врожай в господарстві.

Червоний колір на писанках мабуть є найбагатозначнішим. Недаремно в народній мові він зблизився з поняттям красивого, слова “красний” – “гарний”. Червона барва символізує добро, радість життя, для молодих – надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню. Зелений колір означає весняне пробудження природи, надію на гарний врожай. Блакитний – небо, повітря, а також здоров’я.

Бурий, коричневий – землю і її приховану життєдайну силу.

Чорний колір – колір ночі, всього невідомого і таємного. В писанці, будучи тлом, виявляє силу інших кольорів, так само, як в житті темрява дає змогу зрозуміти, що таке світло. Багатоколірна писанка є символом родинного щастя, миру, добробуту.

Такі дерев’яні писанки є в колекційній збірці Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Це авторські мистецькі зразки декоративних писанок. За основу майстри, як правило, використовували фрагмент українського візерунку. Найчастіше на чорному, вишневому або темно-зеленому тлі малюють рослинні орнаментальні мотиви, використовуючи найрізноманітніші кольори. Кольорова гама побудована на різких співставленнях яскраво-жовтої, рожевої, фіолетової, червоної, синьої, зеленої і чорної фарб. У жовтні 1987 році з містечка Підгайці поступили перші 50 писанок у фондову збірку, котрі були подаровані музеєві народною майстринею Коваленко Галиною Василівною. Любов до цієї роботи прищепив Галині Василівні її батько, який і навчив тонкощам розпису по дереву. У наступні роки колекція поповнилась іншими писанками. Переважна більшість писанок розписана народними майстрами з Тернопільщини. Є серед них і відомий іконописець Володимир Шерстій, який пише ікони у візантійському класичному стилі, що найбільше йому імпонує. У фондах музею зберігаються його ікони, а також писанка-сувенір “Пантократор” з зображенням Ісуса Христа, який тримає розгорнуту книжку. Невелика кількість дерев’яних мальованок була виготовлена автором з села Яворів Івано-Франківська області – Дядинів Олексою. На сьогоднішній день музей володіє колекцією, яка нараховує більш як 150 одиниць збереження».

 

Post Author: Редактор

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *