У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї продовжують ознайомлювати з видатними постатями нашого краю. 5 червня 2020 року минуло 119 років з часу, як відійшов у вічність греко-католицький священик, письменник, громадсько-культурний діяч Сильвестр Лепкий, батько відомого письменника Богдана Лепкого.
У краєзнавчому музеї в експозиції відділу новітньої історії зберігається одна із перших робіт Богдана Лепкого «Портрет Батька». Про це розповідає науковий співробітник музею Марія Луцька.
«На погрудному портреті зображений молодий блакитноокий чоловік у напіванфас, одягнений у темний верхній одяг священика. Темне коротке волосся зачесане на правий бік. Погляд Сильвестра Лепкого спрямований вдалину. Робота виконана на полотні олійними фарбами.
Портрет зафіксований дерев’яною рамкою з квітковим орнаментом, пофарбованою у бронзовий колір. На підрамнику є автограф Богдана Лепкого: «Мій Батько Сільвестр Лепкий в молодому віці». І підпис автора.
Портрет написаний, вірогідно, в селі Жуків Бережанського району Тернопільської області в кінці ХІХ ст.
Картина подарована Тернопільському обласному краєзнавчому музею жінкою, яка доводилася братовою дружини Левка Лепкого», – розповідає пані Марія.
Довідково:
Сильвестр Лепкий народився 31 грудня 1845 р. у селі Куликів на Львівщині. Навчався у Бережанській гімназії. Закінчив Львівську духовну семінарію. Розпочав свою священичу працю у с. Ялинкувате Сколівського району Львівської області.
У 1871 році одружився з Домною Глібовицькою, дочкою Михайла Глібовицького, пароха села Крегулиць.1873 році зайняв парафію у с.Крогулець на Гусятинщині замість тестя о.Михайла Глібовицького. З 1879 року був парохом села Поручин, а з 1891 року – села Жуків на Бережанщині.
Сильвестр Лепкий брав активно участь у громадсько-культурному житті на тих парафіях, де працював. Йому належить одна з провідних ролей у процесі культурно-освітнього, суспільно-політичного та соціально – економічного поступу Бережанщини на межі ХІХ-ХХ століть.
Сильвестр Лепкий був активним членом «Рідної школи», у Бережанах протягом тривалого часу очолював товариство «Селянська Рада», був членом першої управи гімназійної Руської бурси.
Проявив себе і як редактор першої в Бережанах україномовної газети «Одноднівка бережанська» (1886 р.), дописував також до популярного на Бережанщині та за її межами часопису «Посланник», який видавав о. Лев Джулинський із с. Лапшина.
Друкував статті з літературознавства, філософії, соціології, економіки, агрономії не лише у місцевій періодиці, а й у «Зорі», «Ділі», «Літературно-науковім віснику», «Руслані», «Правді», «Основі», «Буковині», «Кенані» та ін.
У газеті «Діло» Сильвестр Лепкий під псевдонімом Марко Мурава опублікував чимало культурно-мистецьких оглядів та невеликих творчих портретів українських митців. Також час від часу у цих же періодичних виданнях та окремих збірниках (антології «Акорди», «Струни», збірник «На великі роковини: в пам’ять Івана Котляревського») з’являлися його поетичні твори.
Відомий о.Сильвестр також і як перекладач з кількох мов. А знав їх десять, з них чотирма володів досконало (латинською, польською, німецькою та англійською). І якщо знанням перших трьох в той час важко було здивувати, то знання англійської було рідкістю. Свої статті німецькою мовою на теми релігії та етнографії систематично публікував у німецьких й австрійських журналах.
Безперечно Сильвестр Лепкий був талановитою та працьовитою людиною. І таким хотів бачити своїх синів: Богдана, Лева, Миколу. Постарався, щоб кожен із них отримав хорошу освіту.
Свого старшого сина Богдана бачив художником. Малювати Богдан Лепкий почав у юному віці, коли навчався у Бережанській гімназії. Першим учителем був Юліан Панькевич. Під його керівництвом Лепкий намалював портрети діда – о. Михайла Глібовицького, бабусі, батька – о. Сильвестра Лепкого, матері – Домни (з дому – Глібовицької), низку портретів українських поетів, зокрема – Тараса Шевченка, портрети своїх учителів – Матеуша Куровського, Михайла Соневицького. Ці роботи висіли в гімназійних класах. Але професійним художником Богдан Лепкий так і не став, вирішив бути письменником.
