У тернопільському музеї зберігається унікальна колекція кераміки

У минулому  центрами гончарства нашого регіону були міста Тернопіль, Теребовля, Збараж, Кременець, Бережани, Бучач, Вишнівець, Гусятин, Заліщики та  десятки сіл. Зокрема, у с. Устечко сучасного Заліщицького району за часів Австрії було 87 гончарів, у селах Буданів та Струсів сучасного Теребовлянського району із ХVIII  століття працювали цехи гончарів, які виготовляли посуд так званого чорного черепка.

Завідувачка сектором відділу стародавньої історії Тернопільського обласно краєзнавчого музею Віра Шумська розповідає, що для народної кераміки Тернопілля характерні різні форми і технічні засоби декорування: ритування (гравірування), підполивний розпис, фляндрування, мармурування (заливання), гладження.

«У кінці ХІХ століття  в селі Товсте сучасного Гусятинського району визначний майстер Яким Прикарський виготовляв посуд, застосовуючи техніку ритування. Його кераміка, зокрема дзбанки і миски, відзначалися високомистецькими формами. Особливо своєрідний характер його розпис має на мисках. На миски світло-жовтого кольору він темно-зеленою та коричневою фарбами наносив контури риб, птахів та рослин.

Підполивний розпис – це процес суцільного обливання виробів білою, рідше червоною або іншою обливкою та наступне їх розписування кольоровими глинами, змішаними з вогнетривкими оксидами або солями деяких металів. Перший етап такого оздоблення гончарі с. Устечко Заліщицького повіту називали «обливанням». Особливого розквіту ця техніка набула у кінці ХІХ – на початку ХХ століття, тому вважається одним із провідних способів декорування кераміки того часу.

Фляндрування – спосіб декорування глиняного посуду, в основі якого розпис кольоровими глинками, що здійснюється по сирій обливці. Гончарі з Товстого фляндрівкою оздоблювали лише береги полумисків, а бережанські майстри надавали цій техніці особливого значення на площинах баньок і мисок зі стрічковими та дзеркальними структурами. На початку ХХ століття цю техніку інколи застосовували в Копичинцях, зокрема в розписі кльошів із нетрадиційним поєднанням зеленого, білого й синього кольорів на брунатному тлі.

Мармурування – це довільне накрапування кольорових ангобів на виріб, а потім його різке повертання у різних напрямках. Зокрема, у цій техніці були декоровані  глиняні вироби с. Велика Іловиця  Кременецького повіту, а  гончарі Золотого Потоку сучасного Бучацького району досягли оригінального ефекту, оздоблюючи поверхні дзбанів, горщиків, горнят ангобами брунатного і жовтого або брунатного й зеленого кольорів.

Такі гончарні вироби як горщики, збанки, миски, макітри, «бабники» (форми для випікання тіста) та ін., які призначалися для щоденного вжитку селянами, відзначалися простотою. Переважно вони були неполиваними, чорного або цеглястого кольору. Часом вживалася полива цеглясто-червона з темнішими смугами. Цей звичайний посуд виготовлявся в Калагарівці, Ганусівцях, Гусятині, Устечку та інших центрах гончарства Тернопільщини.

Миски, які залежно від центрів виготовлення відрізняються формою, розписом і орнаментом, вважаються найдавнішим видом гончарного посуду. Наприклад, для Товстого характерні миски досить мілкі, із стінками, що розходяться від денця під тупим кутом. До посуду, який служить для приготування і зберігання їжі, відносяться макітри. На Тернопільщині їх  вживають для м’яття картоплі на пироги, тертя маку, сиру та для зціджування молока. Цей посуд майже ніколи не поливають, лише інколи розписують побілкою або червінкою хвилястими та простими лініями під вінцями ззовні.

Найбільш поширеним видом посуду є горщики різних форм і розмірів, призначені для варіння їжі. У нашій області були поширені горщики вазоподібної та бочковидної форми. Окремий вид горщиків становлять близнюки («близнята», «трійнята»), які застосовували для носіння їжі в поле. Для зберігання і перенесення рідин вживалися глеки, дзбанки, баньки», – зазначила пані Віра.

У фондах Тернопільського краєзнавчого музею зберігаються глечики, гладущики, дзбанки, горщики-«близнята», бабники, ринки, миски, макітри, кухлі та інший кухонний і столовий посуд, який використовувався у побуті на території нашого краю у новий та новітній період. Також зібрані колекції керамічних дитячих іграшок та різноманітних кахель, якими  облицьовували печі та стіни у будинках заможних верств населення. Деякі з вище названих  виробів з глини виставлені для огляду в експозиції відділу стародавньої історії.

Post Author: Редактор

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *