У Тернополі показали виставку великодніх рушників

Великдень – одне з найбільших християнських свят. Існує безліч традицій, прикмет та обрядів, пов’язаних із цим днем.

Традиційний атрибут Великодня – це великодній кошик, прикрашений вишитим рушником.

З давніх-давен рушник вважався одним з етнічних символів української землі. Йому надавалося не лише традиційно-побутове значення – він відігравав також важливу роль в християнстві.

Існує думка, що хліб, як символ Бога, потребував шанобливого ставлення, тому його ніколи не клали на «голу», не покриту рушником поверхню. Саме тому вишитими рушниками вкривали також і паски, несучи їх до церкви на освячення.

Вважалося, що рушник повинна вишити господиня дому  – саме тоді він буде нести в собі потрібне тепло і енергетику. Вишивати його починали у четвер, традиційно хрестиком, з молитвами й бажано лише однією голкою. Обраний малюнок займав не більше чверті полотна. Для рушника підбирали натуральне домоткане полотно. Його нізащо не різали, а рвали, адже нитка — символ нескінченності життя. Краї прикрашали бахромою, мереживом, китицями, тощо.  Зазвичай розмір великоднього рушника сягав 30×70 см. Вишивали так, щоб не було вузликів, а виворіт був не гіршим, аніж лицьовий бік. Казали:

«Лицьова сторона — для людей, а виворіт — для Бога».

На такому рушникові обов’язково мали  бути зображені символи Великодня: паски, крашанки, гілочки верби, ангелики, хрести і церкви, написи «Христос воскрес!» та «Воістину воскрес!». Інколи вишивали також перші квіти – як символ приходу весни. Колір підібраних ниток також мав значення й передавав потужну енергетику. Здавна домінували два кольори: червоний — символ життя і чорний — потойбічного світу. Сьогодні вишивальниці додають яскраві кольори, щоб рушник передавав святковість і радість Божого Воскресіння.

  • Білий — символ невинності,
  • жовтий — радості,
  • зелений — життєдайності,
  • фіолетовий — єднання й гармонії.
  • золотий символізує небесний вогонь,
  • синій — душевний спокій та очищення.

Нещодавно у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Світлосяйний Великдень». До уваги відвідувачів представлено великодні рушники  Тернопільської області .

У фондах ТОКМ налічується 18 рушників , кілька з них датовані початком ХХ ст., а решта другою половиною ХХ ст. Усі вони  з різних міст і сіл нашої області. Зокрема, з Тернопільського району : с.Токи, Кошляки,  Мислова (колишній Підволочиський район),  Полотича,  Константинівка ( колишній Тернопільський район), Мшанець (колишній Теребовлянський район), м. Збараж, м.Підгайці, м.Тернопіль, з Чортківського району: с.Гермаківка ( колишній Борщівський район), с.Клювинці, с.Саджівка (колишній Гусятинський район), с.Базар (колишній Чортківський район) с. Двірці колишній Бережанський район).

Подані рушники вишиті «хрестиком», «гладдю», як на домотканому так і на фабричному полотні. Вони привертають увагу своїм розмаїттям. На кожному із них зображено різні великодні символи: паски, гілки верби, хрести, ангели, крашанки, тощо. Крім того  вони ще доповнені рослинними орнаментами, зокрема  квітами,  та геометричними композиціями з ромбів, хрестоподібних елементів, ліній, кривульок . Кінці рушників завершено мережкою, мереживом, макраме.

У наш час незмінною залишається традиція – великодній рушник жінка має вишити сама, вкласти в нього свою душу, свої почуття, поєднати ті кольори та візерунки, які подобаються саме їй.

Останнім часом дуже модним стало оздоблювати великодній рушник бісером. Він об’ємний і переливається на сонці. Ця робота надзвичайно кропітка, та все ж є час вишити й такий рушник.

Та найголовніше – вишивати рушник потрібно тільки з гарним настроєм. Інакше він нестиме негативну енергетику, і вона пануватиме протягом цілого року в усій родині.

Галина Завіша, завідувачка сектору ТОКМ.

Джерело: Тернопільський обласний краєзнавчий музей.

Post Author: Редактор

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *