Згорьованій дружині вручили прапор

У Лановецькій громаді попрощалися із загиблим бійцем Русланом Жаловським. Солдат артилерійського взводу загинув 7 травня на Харківщині.

На межах сіл Верещаки, Лопушне та Вишгородок жителі громади зустріли тіло військовослужбовця.

На центральній площі міста Ланівці відправили поминальну панахиду.

Дорогою, встеленою квітами, від рідного дому до місця вічного спочинку провели захисника рідні, друзі, знайомі, сотні жителів Лановецької громади.

«Щодня проливається кров таких хлопців як Руслан – наших захисників. Ця кров – ціна наших мирних днів», – зазначив о. Ігор Довгий.

Під військовий залп та український гімн згорьованій дружині вручили прапор як символ держави, за яку віддав життя її чоловік.

«Із Русланом Жаловським попрощалися назавжди, але пам’ять про нього житиме в наших серцях вічно», – написали на сторінці громади.

Загинув ще у липні минулого року

У Вишнівецькій громаді провели в останню дорогу Володимира Шкребтана. Житель села Великий Кунинець, загинув 22 липня 2023 року, під час виконання бойових завдань, в районі населеного пункту Роботине, Запорізької області.

Тіло військового опізнали 7 травня цього року.

Похоронили мужнього воїна з усіма військовими почестями у рідному селі.

Мужній спецпризначенець поклав життя за Україну

У Великобірківській громаді попрощалися із військовослужбовцем Євгеном Сиротюком.

Життя солдата спеціального призначення обірвалося 14 травня 2024 року на Харківщині. Чоловіку було 38 років.

Жителі громади, рідні, представники влади зустріли траурний кортеж із тілом воїна вчора, 17 травня. Також відбулась панахида у Домі печалі в Тернополі.

Поховали військовослужбовця на Микулинецькому кладовищі.

«В скорботі схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. Вічна йому слава!

Нехай упокоїться з Богом…», – написали слова співчуття на сторінці громади.

Схиляємо голови у скорботі

У Борщівській громаді провели в останню дорогу Василя Саманчука. Чоловік був жителем села Цигани. Чоловік загинув 17 лютого 2024 року в районі населеного пункту Кліщіївка, що на Донеччині. У Борщівській міській територіальній громаді оголосили жалобні дні з 18 травня по 20 травня 2024 року.

«Василь віддав своє життя за мирне небо над Україною, самовіддано служачи у лавах Збройних Сил України та виконуючи військовий обов’язок із сумлінням. Він залишався вірним своїй військовій присязі до останньої хвилини, героїчно віддавши своє життя за нашу Батьківщину та кожного із нас. Усе задля того, щоб майбутні покоління могли жити, творити та будувати нашу державу.

Низько схиляємо голови перед пам’яттю українського воїна – Героя.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким нашого захисника Василя», – написали на сторінці громади.

Не витримало серце воїна

У Чорткові попрощалися із 59-річним військовослужбовцем Миколою Пакуляком, який помер через проблеми із серцем 17 травня. Працював у комунальному підприємстві “Благоустрій”. Чоловік був старшим солдатом, радіотелефоністом.

“На фронті втратив здоров’я, коли потрапив під черговий обстріл російських військ отруйними речовинами. Михайла після цього перевели служити на Чортківщину, але втрачене здоров’я — не повернути. Через проблеми із серцем воїн помер”, — йдеться у повідомленні.

Віддав своє молоде життя заради нашого майбутнього

13 травня Тернопільщина втратила ще одного мужнього воїна. Кулеметник, мешканець Старого Збаража Андрій Мисик загинув внаслідок артилерійського обстрілу ворога поблизу населеного пункту Новопокровка Пологівського району Запорізької області.

Днями у Збаразькій громаді провели в останню дорогу Андрія Мисика. Він повернувся на щиті у рідне село Старий Збараж, щоб на сільському цвинтарі знайти вічний спочинок. Воїну було лише 34.

«Захищаючи рідну землю від ворога, віддав своє молоде життя заради нашого майбутнього. Став Героєм, якого з вдячністю пам’ятатимуть односельчани, усі мешканці громади…

Нехай Господь поселить його світлу душу у Царстві Небесному, де всі праведні спочивають, а рідним допоможе пережити це непоправне горе. Розділяємо невимовний сум і душевний біль з усіма близькими мужнього захисника Батьківщини», – написали слова скорботи на сторінці громади.

Надія жевріла до останнього

Впродовж двох днів, 19-20 травня, линули заупокійні молитви за душу загиблого воїна Олега Рудого із Зарубинець.

Понад рік тому родина втратила з ним зв’язок, але жила надією, що син, брат, дядько таки живий і скоро приїде до рідного дому. Але, на жаль, повернувся мужній воїн у домовині…Поповнив ряди безстрашного Небесного воїнства, загинувши у бою на Луганщині.

Як з’ясувалося, наш земляк Олег Рудий, 1980 р.н. загинув у бою з російським загарбником понад рік тому – у березні 2023-го поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області. Солдат мужньо захищав Україну із серпня 2022 року, віддано служив стрільцем-санітаром парашутно-десантної роти.

Поховали 43-річного захисника України поряд із Василем Дручком та Романом Ющишиним, які також полягли у російсько-українській війні, на цвинтарі біля церкви Івана Богослова с. Зарубинці.

Герої не вмирають!

Зоряна ДЕРКАЧ