Конституція (від лат. – устрій, установлення, упорядкування) – це нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який приймають і змінюють в особливому порядку. Він є юридичною базою для ухвалення інших законів, регулює суспільні відносини, які визначають організацію державної влади, а також взаємовідносини держави із суспільством, людиною і громадянином.
Уперше термін “конституція” був застосований для позначення правових актів, які приймали в Стародавньому Римі у період становлення республіки (V-І ст. до н.е.). У давньоримському праві конституції регламентували широку сферу суспільних відносин. Ці правові акти містили норми конкретного спрямування: спадкового, цивільного, сімейного, кримінального права тощо. У Римській державі діяли конституції чотирьох видів:
– декрети-рішення імператорів стосовно конкретних судових справ;
– рескрипти – письмові відповіді на запити, що надійшли імператору з різних питань;
– мандати – інструкції чиновникам з адміністративних і судових питань;
– едикти – постанови імператора, які були обов’язковими для всього населення Римської імперії.

Перша українська конституція була прийнята на зборах козацтва біля містечка Тягин на правому березі річки Дністер 5 квітня 1710 року. Повна назва цього документа – «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою».
Реальної сили конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складена була на чужині, а її автори не мали змоги повернутися в Україну. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обгрунтувала можливість існування парламентської демократичної республіки.
Оригінал першої сторінки цієї конституції зберігається в Національному архіві Швеції. Остання сторінка україномовного документа – у Російському державному архіві давніх актів (м. Москва) із оригінальним підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького.

Історики мають різні думки щодо того, був цей документ конституцією у сучасному розумінні цього слова чи прогресивним твором, який випередив свій час, адже перші конституції в Європі і США з’явилися лише сімдесят років після нього.
Значення Конституції 1996 року для України величезне. Адже саме вона повернула країну на шлях до європейських принципів місцевої демократії.