Майже два місяці у Торецьку, під постійними обстрілами ворога, п’ятеро поліцейських тримали оборону в темному підвалі. Серед них був і Сергій Танасійчук – боєць стрілецького батальйону поліції Тернопільщини. Під постійними обстрілами, скидами, без сонячного світла, чистого повітря, поряд із тілом загиблого побратима – вони вистояли. Ворог так і не взяв позицію, яку боронили бійці.
Свою службу Сергій розпочав у 2003 році. Працював у підрозділах контролю за обігом зброї поліції Борщова та Чорткова. Під час одного з наборів у батальйон поліції особливого призначення стрілецький він виявив бажання та долучився до підрозділу.
«Я розумів, на що йду, адже це мій обов’язок перед державою», – говорить боєць.
У березні 2025 року бійців стрілецького батальйону відправили на Донеччину. Перший вихід Сергія – позиція під назвою «Вегас».
«Ми заступили на позицію у зруйнованому Торецьку. Нашим укриттям став підвал два на три метри», – розповідає боєць.
Цей підвал став одночасно і фортецею, і пасткою.
«П’ятеро в одній ямі. Без виходів, без світла. Але з чіткою метою – не допустити прориву ворога».
Поліцейські відразу укріплювали позицію, копали додаткові ходи, підтримували зв’язок зі штабом. Під ранок ворожі дрони виявили позицію українських захисників, і почався стрілецький бій. Противник пішов у наступ, застосовував FPV, газ і запалювальні речовини.
«Скиди розбомбили і засипали обидва виходи з підвалу. Ми залишилися повністю заблокованими», – пригадує Сергій.
У тому бою загинув один із побратимів. Через щільні обстріли евакуювати його тіло було неможливо.
«Ситуація змінювалася щодня, ворог не залишав надію добратися до нашої позиції. Прострілювалися всі дороги, під’їзди заміновували і цілодобово висіли стріми над нами. Через це щоразу переносилася евакуація загиблого побратима», – розповідає захисник.
28 днів тіло товариша пролежало у підвалі поруч із бійцями. Коли ситуація стабілізувалася, бійці таки змогли поховати товариша.
З часом ворог перестав інтенсивно скидати скиди та обстрілювати позицію. Можливо, думали, що всі загинули.
«Їжі майже не було. Дрони скидали воду й харчі, але більшість вантажів знищували в повітрі. Якщо хтось мав шматок хліба – ділили на всіх», – розповідає боєць.
Без світла, без руху, без чистого повітря. Організм слабшав, але віра залишалась – вони обов’язково виберуться. Вихід бійців із позиції ретельно планувався, до того ж багато залежало від погодних умов.
Позицію ворог так і не взяв. «Вегас» вистояв.
Команда на евакуацію надійшла на 56-й день. Вийшли з укриття о третій ночі. Сергій каже, йти було важко, адже два місяці не ходили, а коли пройшли сто метрів, ноги самі підкошувалися.
«Ми не бачили трави майже два місяці. Навколо все було зелено, але в руїнах. На карті одне, а по обстановці – зовсім інше. Ми обережно почали рух, адже знали, що поряд ворог. Аби їх обійти – йшли під териконами. Дорогою нас зустрів дрон і вже провів до суміжників «Хижаків»».
Група дісталася до підрозділу зведеної стрілецької бригади Департаменту патрульної поліції «Хижак», де їм надали допомогу. Поліцейські стрілецького батальйону разом з бійцями «Хижака» заступили на позиції на околиці Торецька. Впродовж ще двадцяти днів вони разом тримали лінію оборони, координували артилерію та брали участь у боях.
Під час виходу з позиції, під постійними атаками дронів, трапилося найстрашніше – пропав зв’язок з їхнім командиром взводу. Його доля досі невідома.
«Наш командир був дуже досвідчений. Коли ми виходили – він, на жаль, отримав поранення, прикрив всіх нас і наш відхід. Саме завдяки йому ми живі», – з болем говорить Сергій.
Після всього пережитого Сергій не зламався. Найвищою подякою для нього залишається довіра побратимів.
«Герої – це ті, хто не повернувся. Я лише зробив, що мав. І якби довелося – повернувся б знову, бо війна триває, а країна в нас – одна».
Поліцейський продовжив службу на посаді інспектора сектору контролю за обігом зброї Чортківського районного управління поліції.
За стійкість, мужність і віддану службу Сергія Танасійчука начальник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко нагородив почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний Хрест».
