Народний депутат України сьомого скликання від ВО «Свободи» Олексій Кайда вперше пішов боронити Україну від окупантів ще в 2015 році. Після повномасштабного вторгнення московії націоналіст знову вступив у лави Збройних Сил України, аби цього разу здобути остаточну перемогу… Журналіст С. Костюк зателефонував Олексію Кайді – розпитати зокрема про те, коли ж було важче бити москалів – тоді чи тепер?

«Війна проти Московії в 2014-2016 роках і сьогодні – це хоч різні війни, проте однаково важкі. Тоді в нас не було достатньо зброї, не було в потрібній кількості броніків, касок та іншої амуніцію. До 2014 року нас роззброювали десятки років, нашу армію знищували. Крім того, на той момент ми не мали бойового досвіду. Зараз зброї значно більше, як і більше досвіду. За 8 років ми дуже добре навчились воювати. З іншого боку, масштаби цього вторгнення значно більші, проти нас воюють понад півтори сотні тисяч орків, проти нас використовують авіацію, високоточні ракети та інші види важкого озброєння. Що можу сказати з цілковитою упевненістю – спільний знаменник війни в 2014-2016 роках і сьогодні – це самовідданість і героїзм українців».

Переломний момент у війні вже відбувся

«Сьогодні багато говорять про переломний момент у війні, який має наступити протягом кількох тижнів чи кількох місяців. Насправді переломний момент уже відбувся – тоді, коли ми не дали за 2-3 дні захопити Київ. Пригадаймо, численні авторитетні західні експерти прогнозували, що Київ візьмуть протягом кількох днів. У результаті, ані за 3 дні, ані за 3 тижні, ані за 3 місяці Київ не впав. Ми довели усьому світу, що всередині нас – ментальний і генетичний код воїна. Ми можемо між собою сперечатись в мирний час, але коли в країну входить ворог, ми об’єднуємось і разом даємо відсіч.

Очевидно, що для остаточної перемоги нам потрібно більше зброї. РСЗО, протикорабельні ракети, ПЗРК, ствольна артилерія, системи протиповітряної оборони, літаки, танки, інша бронетехніка… Енлави, джавеліни і стінгери – це прекрасно, але це оборонна зброя. Нам потрібна зброя для наступу. Чим швидше ця зброя прийде, тим швидше ми викинемо москалів з України.

Чимало західних аналітиків відкрито пишуть про те, що на Заході побоюються того, що українська армія стане настільки потужною, що вже скоро зайде на територію московії. Прикриваючись страхом перед ядерним ударом, чимало європейських політиків насправді не бажають остаточно розривати економічні зв’язки з москвою, які вони вибудовували десятки років. Маю підозру, що саме з цим і пов’язаний той факт, що зброя приходить з запізненням і не в такій кількості, як нам того б хотілось.

Країни ЄС мають свої страхи і свої інтереси. Вони думають про себе, а ми маємо думати про себе. Нам нікуди відступати. Ми вже дали в зуби так званій другій армії світу і точно зможемо довести справу до остаточного розгрому ворогів».

Якою має бути перемога?

«Перемога над московією має складатись з двох етапів. Перший етап – це повернення наших територій. Йдеться звісно ж не тільки про ті території, які перебували під нашим контролем станом на 23 лютого. Україна також має повернути собі окуповані нині частини Донецької й Луганської областей та півострів Крим.

Другий етап перемоги – це повний крах російської імперії і її розпад на маленькі держави. Це власне те, про що ВО «Свобода» говорить уже багато років. Лише після Перемоги ми можемо згадати слово мир. Якщо б ми лише повернули наші території і на цьому зупинились, а отже на цьому і зупинилось би світове співтовариство, то з часом, через 5, 10, 20, 30 років, москва залиже свої рани, зробить висновки з поразок й буде готуватись до наступного нападу.

Ми добре знаємо історію. Москва завжди на когось нападала, когось грабувала й окуповувала, завжди хтось їм заважав чи «лякав». Допоки існує імперія зла, доти існуватиме глобальна загроза усій цивілізації. Погрози застосувати ядерну зброю – це пряма загроза існування цивілізованого світу.

Українці, як ніхто інший, добре усвідомлюють загрозу застосування ядерної зброї. Ми пережили Чорнобиль – найбільшу техногенну катастрофу в історії людства, наслідки якої пожинаємо дотепер. Навіть якщо москва застосує так звану тактичну ядерну зброю – це загроза не тільки для України, Європи і світового порядку. Це також загроза самій московії, адже ніхто не знає, куди дутиме вітер.

Тож поки існує московська імперія, доти існує загроза світовому порядку, який був встановлений після Другої світової війни. Є підстави сподіватись, що у світі усвідомлюють всі наслідки існування терористичної диктаторської держави, яка володіє зброєю масового знищення. Озвученні застереження Китаю, який є партнером РФ, щодо неприпустимості застосування ядерної зброї – це також хороший знак.

Постає питання про створення нових військово-політичних союзів

«Московсько-українська війна дуже добре продемонструвала недосконалість світових структур. Йдеться зокрема і про ООН. Постійний член Ради Безпеки ООН здійснює збройну агресію щодо України і блокує резолюції щодо своєї ж агресії проти іншої держави. Тут будь-яка логіка ламається. Постає питання доцільності існування в цьому форматі ООН. Аналогічне можемо сказати і про Європейський Союз. Одна країна, Угорщина, блокує рішення десятків інших країн-членів ЄС, які висловлюються проти війни, за вступ України в ЄС і за допомогу нам зброєю.

Очевидно, що актуалізується питання про створення нових військово-політичних союзів. Британія, країни Балтії, Польща, Україна, можливо деякі інші країни. Ще в першій половині минулого століття один із ідеологів українського націоналізму Юрій Липа розробив геополітичний проект «Чорноморська доктрина», звернувши увагу на важливість співпраці з країнами Чорноморського і Балтійського басейнів. Ще тоді він чудово усвідомлював загрозу існування московії й неминучість її зазіхань на зміну світового порядку. Сьогодні гостро стоїть питання безпеки Європи і запровадження нових правил всесвітньої безпекової доктрини.

Багато змін відбуваються просто зараз. Так, після Другої світової війни кожна країна Європи має свою армію, однак боєздатність цих армій, як і їхня спроможність протистояти москві, – це відкрите питання. Це армії без бойового досвіду. Сьогодні вся Європа визнає, що найбоєздатнішою та найефективнішою є українська армія. Ми 8 років перебуваємо в стані війни, за цей час досягнули відчутного прогресу й зараз отримали змогу продемонструвати увесь наш потенціал. У Європі відбувається переосмислення питань миру і безпеки. Тому країни ЄС однозначно переозброюватимуться. Та ж таки Польща ухвалила рішення про збільшення своєї армії вдвічі. Переконаний, що інші країни йтимуть таким же шляхом. Країни Балтії, наприклад, виступили з пропозицією збільшити присутність військ НАТО на своїй території.

Настає кінець епохи ілюзій щодо московії. Нова реальність вимагає рішучих кроків. Для остаточного знищення імперії зла потрібні боєздатні європейські армії. Це не всі хочуть визнавати, однак насправді Москва уже зазіхнула на територію ЄС, проте Україна зупинила наступ на ті ж таки Польщу, Чехію, країни Балтії.

Що зараз на часі?

«Пригадую, як наприкінці 1980-х й на початку 90-х так звані нові українські демократи на будь-яку пропозицію українських націоналістів відповідали словами «не на часі». Коли «Свобода» говорила про те, що потрібно провести докорінну люстрацію, як це зробили в країнах Балтії, Польщі та інших державах, нам говорили «не на часі». Захист, популяризація і поширення української мови у всіх сферах – не на часі. Коли ми криком кричали про неприпустимість роззброєння України, то нам казала, що мілітаризація вже не на часі. Мовляв, сповідуємо європейські принципи пацифізму.

Оця мантра про «не на часі» триває вже 30 років. Вона, власне, і призвела до розквіту п’ятої колони, до захоплення наших територій і повномасштабного вторгнення одвічного ворога. Москва через своїх прихвоснів в Україні або й навіть устами глупих демократів роками втовкмачувала українцям оту мантру про «не на часі». Тепер, сподіваюся, всі бачать, що за кожне «не на часі» українцям приходиться платити кров’ю.

Маємо змінити цю формулу. Тепер – на часі! На часі провести реальну люстрацію, під яку потраплять колишні комуністи, регіонали і члени інших проросійських партій. Їм потрібно заборонити обіймати державні посади і балотуватися в депутати, а деяких віддати під суд. На часі повноцінне впровадження української мови в усіх сферах життя, як важливої складової нашої національної безпеки. На часі ухвалити закон, який передбачає правонаступництво Української держави від УНР. На часі заборонити московський патріархат, який станом на зараз є найпотужнішим елементом п’ятої колони в Україні. Московські попи самі є колаборантами і спонукають своїх парафіян до колабораціонізму через визнання легітимності поплічника путіна «патріарха кіріла» Ґундяєва, що публічно виправдовує збройну агресію російської федерації. До слова, відповідний законопроект про заборону московської церкви в Україні уже подала народний депутат від ВО «Свобода» Оксана Савчук.

Немає сумнівів у тому, що ми переможемо на першому етапі цієї війни. Ми повернемо наші землі. Але потрібно бути готовим до того, що після цього одразу почнуть закидати тези про важливість російської мови, про те, що російськомовні воювали, почнуться розмови про хороших русскіх, які буцімто нас підтримували. Забудьте про словосполучення «хороший русскій». Оті «хороші русскі» за 20 років не зробили нічого, аби скинути путіна. Вони мовчки спостерігали за творенням диктатури і побудовою терористичної держави.

Ми не маємо права повторити помилку 2014 року, коли не розправились з колаборантами. Потужна п’ята колона в Україні і стала однією з передумов того, що путін наважився на повномасштабне вторгнення. Якщо ми не покінчимо з внутрішніми ворогами зараз, то через 5-10 років усе повториться»…