18 червня у світлиці письменницької спілки відбулася зустріч-реквієм пам’яті видатного українського гумориста Павла Глазового. Захід проходив під патронатом Тернопільської обласної організації НСПУ та обласного літературного об’єднання. Модераторами виступили його головна організаторка, поетеса, членкиня НСПУ Василина Вовчанська та письменниця-прозаїк, професійна дикторка Галина Шулим.
«Це ж той поет, який прожив для того, щоб людям весело було», – так писав про себе сам Павло Прокопович. Хоча саме його життя не було безхмарним: у дитинстві пережив голодомор, брав участь у Другій світовій війні, а одного разу мало не потрапив у лапи КДБ. Проте він керувався принципом «писав, пишу і буду писати, якщо люди читають», бо «гумор – це велика справа».
Голова ТОО НСПУ Валентина Семеняк ознайомила присутніх з біографією гумориста, а також зробила короткий екскурс в його творчість. Науково доведено, що сміх має лікувальні властивості, тому читання гуморесок впевнено можна назвати сміхотерапією.
Цієї неділі в ролі лікарів-сміхотерапевтів спробували себе не лише давно відомі в літературних колах гумористи, але й ті поети й прозаїки, які зазвичай пишуть серйозні ліричні речі. Згідно з регламентом зустрічі, кожен доповідач читав спочатку твори Павла Глазового, а потім власні гуморески. З гумористів виступили Юрій Заяць, Орест Чоловічок, Богдан Вилущак, Зіновій Кіпибіда й автор цих рядків. Серед тих, хто приміряв на себе цю іпостась не так часто, були: Олег Смоляк, Галина Шулим, Володимир Кравчук, Валентина Семеняк, Раїса Обшарська, Надія Куц-Тарасюк, Ярослав Дзісяк, Валентина Судома (до речі, пані Валентина – філологиня за фахом, вона провела коротке дослідження про колоритність мови творчості П. Глазового). Окремо слід згадати літераторів, які однаково продуктивно та майстерно пишуть як гумор, так і серйозну лірику: Василину Вовчанську, Любов Печінку-Башняк (творчий псевдонім Патара Бачіа) та Віктора Насипаного. Читали гуморески Павла Глазового і гості заходу, які не є літераторами: Марія Смоляк, Олена Харій та Ольга Іонова-Тимочко (пані Ольга також прочитала гумореску 1530 р. німецького поета Ганса Сакса в перекладі свого батька П. Тимочка).
Там, де царить художнє слово, там є місце і для пісні. Власні жартівливі пісні впродовж усієї літературної зустрічі виконували бард Ігор Вовчак (на слова М. Сингаївського та Б. Мельничука) і творчий колектив «Золоті журавки» під керівництвом Людмили Червінської (на слова О. Карої).
Війна, яка зараз, на жаль, триває, залишає свій чорний відбиток в житті кожного українця, на кожній події, яка відбувається в нашій державі. Не стала винятком і ця літературна зустріч: сміялися літератори крізь сльози. Читали не лише гумор, але й сатиру на воєнну тематику, шукали паралелі в творах Павла Глазового із сучасними подіями. Саме тому в залі звучали не лише жартівливі пісні. Гучним завершальним акордом стала патріотична пісня на слова Василини Вовчанської у виконанні «Золотих журавок», на яку зал відгукнувся одностайним вигуком «Слава Україні!». Воістину, пророчими є слова Павла Прокоповича: «Народ, який сміятись вміє, ніхто не знищить, не розвіє…»
Тарас КОМАРИНСЬКИЙ
