Моя сьогоднішня співрозмовниця – поетеса-піснярка, співачка, яка вирішила присвятити своє життя дітям. Вона навчає їх розкривати свою фантазію і творити своєрідну магію – оживляти власні малюнки. Цим вона займалася на своїй рідній Донеччині і це продовжує робити в Тернополі, куди переїхала, рятуючись від бойових дій.

– Пані Євгеніє, розкажіть трохи про себе та про напрямки вашої творчості.

– Я народилася у м. Слов’янськ Донецької області. Закінчила спершу художній ліцей, а потім Донбаський педуніверситет, факультет філології. До Тернополя приїхала весною 2022 р., рятуючись з родиною від війни.

У дитинстві, разом з іншим, мріяла стати мультиплікатором, мала навіть книгу про анімацію. Але з часом виявилося, що це не так просто, тож тоді переключилася на інші заняття. Малювала, збирала виставки, навчилась грати на гітарі, стала писати пісні (віршувала ще з дитинства).

Після університету працювала спершу у кооперативі, розписувала керамічний посуд. А згодом влаштувалась у донецький обласний центр технічної творчості дітей та юнацтва керівником гуртків малювання та ліпки з глини. Тут я зрозуміла, що не хочу більше працювати ніде, окрім як з дітками. Їх відкритість, щирість, неймовірне світосприйняття, гумор та уява заряджають і надихають мене.

Потім я взяла паузу на виховання синочка, а коли прийшов час повертатися з декретної відпустки до улюбленої роботи, мої гуртки були зайняті. Серед величезного списку можливих напрямків знайшла «дитячу анімацію». Це було дуже цікаво, а ще – ново, бо у нас ще не було подібних студій чи гуртків. Самотужки розібравшись, що тут до чого, я з головою пірнула в цю справу, яка захопила і мене, і дітей, спонукаючи до постійного розвитку, пошуку нових ідей, методів та прийомів, від чого ми отримували велике задоволення.

– Наскільки складним є процес створення мультфільму?

– Процес роботи над анімацією – багатоетапний, на кожному з яких діти виступають у різних ролях, опановуючи різні види діяльності.

Спочатку ми пишемо сценарій, якщо в основу анімації не береться готовий твір, казка, вірш. Тут діти стають письменниками-сценаристами. Для цього нам потрібно зрозуміти основу драматургії, спрощену схему побудови твору, попрацювати над експозицією, зав’язкою, кульмінацією та розв’язкою.

Далі ми робимо розкадровку і починаємо виробляти фізичну складову фільму. Тут ми теж не зв’язані ні стилістично, ні матеріалами, як справжні митці. Найбільше нам імпонує мальована анімація, але беремось і за об’ємні мультфільми, які робимо з пластиліну, вовни, картону, тканини, багатьох інших матеріалів.

Потім покадрово знімаємо, монтуємо та озвучуємо. Акторами озвучки теж стають діти.

Я намагаюся мінімально втручатися в дитячу уяву, тільки спрямовую та упорядковую її. Все, що бачимо на екрані – намальовано, зліплено, зроблено дитячими руками.

До речі, мій шестирічний син (вже майже школяр) теж ходить зі мною на заняття і створює мультики. Навіть є мультфільм «Ниття», який про нас.

– Скільки робіт є у вашому творчому доробку, і ваших маленьких авторів?

– У нас назбиралось вже понад 150 мультфільмів. Багато з них можна знайти на нашому каналі в ютубі «Поні Мая кіностудія». Назву і логотип придумали разом з дітками ще в перший рік роботи, коли у 2019 р. вирішили, що в нас буде не просто гурток, а справжня студія.

Наші роботи неодноразово перемагали та ставали лауреатами обласних і всеукраїнських конкурсів, фестивалів. Зокрема, у 2020 р. одна з робіт стала лауреатом міжнародного медіа-фестивалю «Дитятко». У 2021 на цьому ж фестивалі лауреатами стали дві роботи, одна з яких у другому турі перемогла у своїй номінації. Тоді разом з нами участь брали студії з 98 країн. Другий тур та нагородження проходили у м. Харкові, куди нас запросили з дітками на три дні. Це було просто неймовірно. Рік тому ми також там перемогли, аж у трьох номінаціях, щоправда, тоді все відбувалося онлайн, а в Тернопільській дитячій бібліотеці на великому екрані показували роботи-переможці.

У Тернополі я познайомилася з Оленою Мудрою, з її дитячою кімнатою для малят «Веселкове дитинство», а згодом – з Олею Щедріною, з «Дивотворчиками», де продовжила роботу, як керівник гуртка від свого Донецького центру.

Влітку минулого року несподівано прийшло замовлення від міського телеканалу на мультфільм про переселенців у Тернополі, яке ми із задоволенням виконали. Мультик, який створювали діти-переселенці, показали у випуску новин. А ще було інтерв’ю, яке брали у нас із дітьми частково на телеканалі, частково в дитячому центрі Олени Мудрої.

– Яка тематика ваших мультфільмів?

– Тематика наших мультфільмів різна, найчастіше її обирають самі маленькі автори. Вони говорять з дорослим світом про те, що їх хвилює. Тому ми знімаємо про любов і дружбу, сміливість і самотність, війну та героїзм, нашу єдність і міць, про Україну та інші чарівні світи, космос і безкінечні пригоди людей, котів або інших тварин, справжніх та уявних. Маємо міні-серіал (поки що на три серії) про пса Патрона. В одній з них Патрон приносить всім світло в домівки на Різдво. Так, це була непроста зима, але діти теж транслюють думку, що ми незламні.

Є анімація про нашу майбутню перемогу «Моя земле», в якій звучить шматочок пісні рок-гурту «Мотанка». Лідер колективу виклав цей мультфільм на своїх офіційних сторінках в соцмережах.

Зараз ми продовжуємо опановувати нові прийоми та технології роботи, розширюючи можливості та покращуючи якість робіт. В планах – тільки розвиватись в усіх напрямках, творити та отримувати задоволення від роботи.

– Ви авторка гімну Краматорська. Яка історія його написання?

– У рідному Слов’янську у нас з чоловіком та друзями був рок-гурт «Сто верств рікою», з яким ми виступали на концертах та фестивалях нашої місцевості. А ще я збирала у себе музикантів та поетів, якими багаті наші краї, щоб пограти, поспівати, почитати вірші та поспілкуватися.

З початком пандемії, маючи потребу продовжувати творити та слухати одне одного, ми з другом створили Інтернет-радіо, під яке зробили телеграм-канал та чат, де зібрались творчі люди міста. Схожий чат створили і музиканти дружнього міста Краматорська.

На своєму каналі я публікувала, окрім творчості, музичні анонси й новини. Саме в новинах побачила інформацію про те, що Краматорська міська рада оголошує конкурс на текст для гімну міста. Незважаючи на те, що питання з офіційним вже вирішилося, ми вирішили зробити свій, неофіційній, але справжній гімн. Я написала текст, друзі зробили музику, і записали його.

– Яке місце у вашому житті займає творчість?

Для мене творчість – це джерело натхнення, енергії, радості та життєвих сил, розвитку. Вона живить і підтримує у найскладніші часи. Це спосіб сказати про те, що на душі. Виплакатись чи поділитись радістю. Донести важливий меседж. І цей меседж я хочу донести до дітей. Любіть, вірте і творіть у будь який спосіб! І нехай ваша творчість служить добру і приносить радість.

Тарас КОМАРИНСЬКИЙ