105 років тому 5 вересня 1918 р. Раднарком (саме тоді почали вводитися оті дурнуваті скорочення, що так різали слух) росії видав декрет про початок “червоного терору”. Саме цей день, мабуть, слід вважати початком процесу, який радянська влада більшою чи меншою мірою  здійснювала впродовж усього свого існування. Це зовсім не означає, що до отого 5 вересня більшовицький режим послуговувався іншими методами (добрим словом, умовляннями, переконанням ленінською правдою).

Вичитавши у Карла Маркса божевільну ідею про те, що “скоротити криваві муки народження нового суспільства може єдиний засіб – революційний тероризм”, Владімір Ульянов (Ленін) оголосив традиційну моральність “обманом” і заявив, що моральним є все, що корисне революції. Причому отой сумнозвісний декрет від 5 вересня зовсім не був вимушеним кроком, відповіддю на опір “недобитих буржуїв” –  ще за рік до того у своїй, з дозволу сказати, праці Ленін заявив, що “…без смертної кари щодо експлуататорів (тобто поміщиків і капіталістів) навряд чи обійдеться будь-який революційний уряд”. Варто звернути увагу на гуманізм “найлюдянішого серед людей”: він не закликає одразу ж наліво і направо рубати голови  – він пише “навряд чи”, ніби даючи цим самим мерзенним експлуататорам можливість одуматися і зрозуміти правду експлуатованого ними народу…

А оскільки аристократам у кількох поколіннях, інтелігентам і духовним особам зрозуміти “правду” спущеного з повідка на “свободу” бидла було більш ніж проблематично, по росії та її окраїнах  покотилося “червоне колесо”, підминаючи під себе і калічачи долі мільйонів і мільйонів людей. Але “Есть у революции начало, нет у революции конца” співалося в одній агітаційній пісеньці. А це означало, що кінця “червоному терору” не буде ніколи – він просто видозмінюватиметься: від масових розстрілів, затоплень у морі на баржах, голодомору, висилання в Сибір і на Колиму – до психлікарень, ув’язнення за “антирадянську агітацію і пропаганду”, створення навколо інакомислячих атмосфери вакууму, їхній демонізації… Останнє важко здійснити без мас зазомбованого населення, що яскраво проявляється уже в нинішній Росії. Ось так, із дотриманням зовнішніх ознак цивілізованості та європейськості (костюми від Brioni чи Versace і вміння “подати себе” під час кількох годин спілкування в прямому ефірі – це вам не шкірянка комісара, маузер в корбурі, революційні шаровари і розлючене “Бей буржуев!”), виявляється, можна проводити все ту ж ленінську політику тероризму в міжнародному масштабі. Генетично передаються ознаки і риси не лише в межах одного роду – вони успадковуються і правонаступниками колишніх кривавих диктаторів…

Ігор ДУДА