Кажуть, що хоробрість – це страх, який помолився. Дивлячись відео, на якому звільнена Андріївка, болить серце – суцільне згарище, ані вцілілого будинку, ані деревця, навіть куща. Скільки було тут страху і молитов і тієї ж відчайдушної хоробрості, щоб вибити ворога з цієї території. Так, тепер це територія – випалена земля, де колись була сотня хат, і жили собі люди, тримали господарку, мали плани на життя… Воїн таки знайшов огризок цегляної стіни і на вершечку закріпив на саморобному флагштоку наш стяг. Так в інформаційному просторі з’явився доказ – Андріївку звільнено.

А перед тим була Кліщіївка. Росіяни не жаліли живої сили, намагаючись відстояти Кліщіївку. Окупанти використовували дрони, тому ЗСУ було важко пересуватися. Станом на зараз військові рф формують штурмові групи, намагаючись відбити втрачені території. Про це “Еспресо. Захід” розповів Святослав, воїн з Тернопільщини, який брав участь у боях на Донеччині.

«У самій Кліщіївці було важко пересуватися, бо там усе простріляно. Ми завдавали їм більше ураження, адже в нас новітнє озброєння, точніше. Але вони теж створювали достатню кількість незручностей. Зараз вони збирають резерви, намагаються відбити звільнені території, дуже сильно контратакують. Вони людей не жаліють, знімають їх з інших напрямків, формують штурмові групи.  Але ці групи не дуже довго живуть», – каже Святослав.

Він також додав, що з 2014 року, відколи воює, не зустрічав таких складних умов. «Раніше було простіше, бо БПЛА не використовували так часто. Ми навіть уночі не можемо пересуватися, бо вони підіймають безпілотники з тепловізійним баченням і прострілюють. Дуже складно діяти в таких умовах. Вороги не шкодують снарядів.  Бувало, їдемо дорогою, падають снаряди, думаєш:  ага, впали, значить у нас є кілька хвилин, щоб проїхати, поки вони знову не почали обстріл. Ситуація складна. Вони обстрілюють шляхи підвозу і підходу, використовують нічні дрони. Цілодобово ведеться спостереження. FPV-дронами атакують техніку, піднімають гелікоптери, які теж атакують нас на такій відстані, на якій важко вразити їх ПЗРК. Тому навіть саме пересування на позицію складне. У самій Кліщіївці нічого і нікого немає, лише купа цегли. Жодної вцілілої хати, війна за підвали. Все знищено. Так само Андріївка. Вони за ті села врізалися й не хотіли віддавати. Вони собі уявили, що це їхній Сталінград», – наголосив військовий. Поділився Святослав і тим, на що треба звернути увагу і як працює армія росії. За його словами, окупанти підтягнули резерви, щоб тримати всю лінію.

«Крім того, за цей час вони мінували. Вони теж вчаться. Взяти армію рф минулого року і зараз – не до порівняння. Хоча в них є багато прогалин, які в нас уже закриті. Може таке бути, що ми знову прорвемо фронт і підемо далі, просто зараз дуже критична точка. Вони затикають усі свої прогалини «живим м’ясом», в коли воно в них закінчиться, тоді в один момент фронт може провалитися. Але над цим треба працювати. Вони встигли побудувати й організувати лінію оборони», – зазначив Святослав.

Звільнення Кліщіївки та  Андріївки є стратегічно важливим. Росіяни перекидають сюди людей з інших напрямків, і таким чином послаблюють їх. Крім того, знищується їхня жива сила та виводяться з ладу боєздатні підрозділи. Й найголовніше – плацдарм, щоб просуватися далі. Після звільнення Андріївки і Кліщіївки на Донеччині для ЗСУ відкрилися можливості для деокупації Бахмута.

Ось такі бої на Донеччині – безконечні, кровопролитні, ніби пекло зійшло на землю… За останніми даними Генштабу, Сили оборони успішно відбили атаки противника в районі Кліщіївки. Ворог намагався відновити втрачене положення в районі Андріївки, успіхів не мав. Сили оборони продовжують штурмові дії південніше Бахмута, завдають ворогу значних втрат у живій силі та техніці, закріплюються на досягнутих рубежах.

В зоні відповідальності ОСУВ «Таврія» на Мар’їнському напрямку противник вів безуспішні наступальні дії в районі Мар’їнки Донецької області. Тут впродовж минулої доби ворог здійснив понад десять невдалих спроб витіснити наші підрозділи із займаних позицій. Водночас на Авдіївському та Шахтарському напрямках Сили оборони утримують ініціативу, тиснуть на ворога та крок за кроком відвойовують нашу землю.

На Мелітопольському напрямку противник вів безуспішні наступальні дії в районі Роботиного Запорізької області, намагаючись відновити втрачені позиції. Сили оборони продовжують тримати оборону на зайнятих рубежах, завдають окупаційним військам втрат в живій силі та техніці, виснажують ворога.

Тил теж немає спокою. Уніч на вівторок атаки дронів зазнав Львів. Більшість із них вдалося знищити силам протиповітряної оборони, однак у межах міста було три влучання у промислові склади. На місцях виникли масштабні загоряння. Є  загиблий, поранені. Вранці місто ще гасило пожежі. У мерії кажуть, що у тих промислових складах не було речей військового призначення – це склади з вікнами, побутовою хімією, а також приміщення, де зберігала гуманітарну допомогу благодійна місія КАРІТАС-СПЕС.

На Хмельниччині теж був тривожний досвіток – гучно працювала ППО. Ніби немає постраждалих чи серйозних руйнувань.

Що буде далі – один Бог знає. Але усвідомлення того, що ППО, попри значні результати, не всесильна, додає  неспокою  та непередбачуваності – воістину, завтрашній день нікому не обіцяний, навіть у Тернополі.

Чи не щотижня ми має новини про те, що західні партнери нам допомагають. Скажімо, німецький уряд планує оголосити про передачу Україні додаткового пакету військової підтримки загальною вартістю 400 мільйонів євро. Про це заявив міністр оборони Борис Пісторіус у інтерв’ю Bild напередодні нового засідання з координації допомоги нашій державі у форматі “Рамштайн”.

За його словами, поставка, зокрема, включатиме фугасні, мінометні та мінно-ракетні снаряди. “Бо боєприпаси – це те, що найбільше потрібно Україні для захисту від жорстокої загарбницької війни”, – зазначив міністр. Крім того, очікується передача захищених транспортних засобів і систем розмінування. А ще – одяг, генератори електроенергії та тепла, бо ж зима не за горами. Також Німеччина  навчає українських військових на своїй території. До кінця року підготують десять тисяч наших бійців. На авіабазі Рамштайн також розглядатимуть збільшення допомоги з тренуваннями. Це лише штрихи допомоги одного партнера, а нам допомагає майже уся Європа та США.

А між тим, росія щодня витрачає на війну по 300 мільйонів доларів. Такі підрахунки зробили журналісти журналу Forbes. Як зазначають у виданні, росіяни за січень – червень 2023 року витратили більше, ніж планували за весь цей рік. Водночас це не заважає окупантам подвоювати військовий бюджет. Правда, вартість російського солдата продовжує падати. Якщо говорити про прямі витрати та вартість знищеної техніки, то за 18 місяців (з 24 лютого 2022 року по 24 серпня 2023 року) вони становлять близько 167,3 мільярда доларів. Відповідні розрахунки Forbes зробив, посилаючись на дані Генштабу ЗСУ.

Отож, військове і матеріальне забезпечення нашої армії  – безсумнівний пріоритет.

Ольга КУШНЕРИК