«Долю не обирають… Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас» (Василь Стус).

Народжений на березі Гнізної

Барвінкове Тернопіллля породило багато талантів. Та серед них є люди, яким Всевишній і батьки подарували дар глибокого пізнання, вивчення світу… Серед них є й ім’я тернопільського історика (археолога, антрополога, етнолога), мистецтвознавця, культуролога та громадсько-політичного діяча Герети Ігоря, сина греко-католицького священника, поета-композитора о. Петра-Олеся Герети.

Ігор Герета народився 25 вересня 1938 р. в с. Скоморохи, що розташоване на правому березі р. Гнізна. У цьому селі після закінчення Львівської богословської академії й висвячення служив священником і вчителем (до 1942) його батько Петро. Любов до материзни і зерна розуму засіваються у родині Герет здавна – серед родичів були борці за волю України (член уряду ЗУНР і генерал УПА) та видатні діячі української культури. У 1943 р. батько отримав парафію у Великій Березовиці. У цьому селі священник, поет і композитор о.П.-О.Герета виховував синів Ігоря та Олега (він згодом став музикантом, педагогом, музикознавцем, громадським діячем).

Ігор Герета в 1962 р. закінчив історичний факультет Чернівецького університету. Глибокі знання з історії здобував як на лекціях, так і в бібліотеці вишу, де поринув у книжковий світ.

У 1963 р. його прийняли на роботу у Тернопільський обласний краєзнавчий музей завідувачем відділу. Він також викладав археологію, історію України та історію українського мистецтва в Тернопільській вищій духовній семінарії ім. Й. Сліпого, де організував кафедру української культури, і в Тернопільському педуніверситеті.

Наш краянин – співзасновник першої у Тернополі опозиційної організації «Тернове поле». У 1965–1966 рр. за свої демократично-революційні погляди зазнав переслідування від радянської влади. Був звинувачений у 1965 р. московитами в «буржуазному націоналізмі», а наступного засуджений до 5 років умовно.

Творчий барвінковий сад І. Герети

Історик, член проводу Тернопільської крайової організації НРУ (1989), депутат Тернопільської облради 1-4 скликань (від 1990), член її президії Герета був головою постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова та інформації. Він – організатор і директор Інституту національного відродження України (ІНВУ, від 1991). Він розкрив любов до рідної материзни наших земляків, показав боротьбу за волю країни на прикладі кращих синів Тернопілля – ініціював створення та був автором експозиції меморіальних музеїв співачки світової слави С.Крушельницької у с. Біла (1963), безсмертного режисера й артиста Леся Курбаса в с. Старий Скалат (1987) на Підволочищині, картинної галереї у Тернополі (1978, згодом – обласний художній музей). Був співавтором експозиції етнографічно-меморіального музею В. Гнатюка у с. Велеснів на Монастирищині (1969). Мистецтвознавець І. Герета також ініціював створення в Тернополі обласної експериментальної школи мистецтв (1994), історико-меморіального музею політв’язнів (1996), був співорганізатором музею-садиби релігійного діяча Й.Сліпого в с. Заздрість (1991) на Теребовлянщині. При картинній галереї ТОКМ заснував мистецький клуб (1978-1985). Громадсько-культурний діяч І.Герета організував Тернопільський осередок НТШ (1966), був його головою, також він співзасновник Товариства української мови (нині – товариство «Просвіта» ім. Т.Шевченка, 1988), товариства «Меморіал», обласної організації НРУ (1989), того ж року його визнано «Опікуном осередку» СУМ.

У 1993-1994 рр. у Тернополі та Львові експонувалася виставка творів образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва із його збірки «Мистецтво друзів».

Розумний, добрий, вічний сівач І. Герета подбав і про молодь, щоби вона мала стимули до творчої праці. Він ініціював заснування обласної художньої премії ім. художника М.Бойчука (1991), стипендії ім. композитора В.Барвінського для студентів-музикантів Тернопільщини, які навчаються за кордоном, а також стипендії ім. побратима М.Литвина для студентів-бандуристів (обидві – 1993).

Історик І.Герета у регіональному річнику «Тернопілля-95» надрукував свої статті «Політичне слово-зброя ОУН та УПА», «Мої спогади про Василя Василька», «Художники Тернопілля». Він також упорядкував і відредагував матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю від часу введення на митрополичий престол у Львові Андрея Шептицького (2002).

Активний у громадському житті тернополянин Герета – член правлінь ТОО Спілки художників та Всеукраїнського товариства краєзнавців (почесний краєзнавець України).

Під час презентації річника «Тернопілля-96» його визнали одним із кращих авторів цього щорічника. У цьому краєзнавчому виданні надруковано також його статті «Кілька слів про батька» і десять поезій П.-О.Герети, «Саморух до вищої ідеї. Творчий портрет Богдана Ткачика», «Соломія Крушельницька та діячі української культури», «Голос землі. Міжнародна співпраця тернопільських археологів», «Володимир Гнатюк: сім етюдів про вченого на його 125-річчя».

Року 1997-го був одним із ініціаторів 900-річного ювілею міста Теребовля. Наш краянин багато зробив для відзначення Берестейської унії разом із Львівською Богословською Академією. Був делегатом всесвітнього Собору УГКЦ у місті Лева, Другого всесвітнього форуму українців у Києві, учасником свята 400-річчя унії в Римі.

Під керівництвом свого очільника ІНВУ разом з іншими установами провів наукові конференції, присвячені відомому українському композитору В.Барвінському та славетній співачці С.Крушельницькій.

Йдучи дорогою правди, тернополянин сам ставав щасливим… Записав на диктофон слова, сказані ним у м. Хоросткові 17 жовтня 1999 р. під час репрезентації бібліотеки українського бібліотекаря, доктора філософії у США, уродженця міста Михайла Палія: «Бібліотека історика Палія – це перша повна бібліотека з діаспори на Тернопіллі… Книги мають меморіальне значення. Це дивовижні речі… Багато таких видань ще немає ні у Києві, ні у Львові». Цей факт свідчить, що науковець, просвітянин, краєзнавець І.Герета цікавився всіма музейно-бібліотечними справами на теренах Тернопільської області.

Якось при зустрічі у Тернополі автор подарував І.Гереті свою книгу-драму про гетьмана С.Наливайка «Через терня до волі», а у відповідь почув: «У боргу, земляче, не залишуся…»

«Археологи викопують із землі історію, яку закопали політики»

Як археолог І.Герета «розширив сучасникам просторовий і часовий горизонт історії». Залюблений у музу Кліо, він спочатку брав участь в археологічних експедиціях, а з 1964 проводив розкопки самостійно. Він розкопав двадцять та відкрив понад сто пам’яток археології різних часів (поховання епохи бронзи й поморської культури – ІІІ ст. до Р.Х.). У с. Чернилів-Руський Тернопільського району розкопав зі студентами вишів другий за величиною в Україні могильник черняхівської культури (286 поховань 3-4 століття, 1973-1993 рр.) та кам’яну гробницю культури кулястих амфор (сенсаційне відкриття, 3 тисячоліття до Р.Х.) у с. Лучка. Цю знахідку музеєфікували. Від 1964-го брав участь у розкопках пам’яток черняхівської культури в Чистилові, Романівці, Великих Бірках.

Дослідник старовини Герета розкопав і 21 поховання давньоруського часу. Результати своїх досліджень повідомляв на всесоюзних і міжнародних конференціях.

Археолог Герета – співавтор трьох академічних монографій про археологічні пам’ятки Прикарпаття та Волині (1981-1982). Наукові публікації в галузі археології та мистецтвознавства видавалися книгами, а також друкувалися в журналі «Дзвін», львівських і польських наукових збірниках, у часописах Канади, Сербії. У 1996 опублікував статті з археології і в журналах «Археологія», «Український історичний журнал», академічному археологічному збірнику пам’яті археолога М. Смішка та ін. Не встиг завершити працю над монографією «Мистецтво черняхівських племен».

У 2002 р. за невтомну діяльність у справі збереження історико-культурної спадщини України археолог Герета відзначений Всеукраїнською премією ім. Вікентія Хвойки, українського археолога, дослідника трипільської, черняхівської та зарубинецької культур.

«Талановитих людей Бог наділяє не одним талантом…»

Тернополянин надрукував у співавторстві більше 20 історичних, науково-популярних і художніх книг. У 1977 світ побачила збірка віршів і прози «Скибка неба». З чотирма філософськими віршами поета Герети («До предків», «Дороги», «Глибока тінь заорана під віями» і «Везувій»), які ввійшли до згаданої збірки, наших земляків познайомило видання «Тернопілля-95».

Письменник-киянин, кобзар Микола Литвин про них і автора-побратима написав відгук: «Талановитих людей Бог, як правило, наділяє не одним талантом. Це властиво, зокрема, І.Гереті, який вніс свій вклад майже в усі сфери культурології й чимало зробив у галузях мистецтвознавства, археології, історії…». Він також повідомив, що наш земляк колись читав свої вірші лише у колі побратимів. І.Калинець назвав вірш «До предків» (1966) «високомистецьким». Року 1997 історик, публіцист Герета опублікував у «Тернопілля-97» свою статтю «Нашої школи Хресна дорога», в якій розкрив історію становлення й розвитку української національної школи…

Нарисовець Герета – автор видань «Теребовля» (1971), «Бережани» (1979, 1989), «Чортків» (1985). «Теребовля. Шлях через віки» (1997). Він опублікував понад 120 статей у різногалузевих енциклопедіях, збірниках і журналах України та зарубіжжя. Історик Герета відредагував більше 20 книг Інституту національного відродження України. Автор книги і статей про С.Крушельницьку (1997).

Перу культуролога й мистецтвознавця І.Герети також належать спогади про батька о. Олеся-Петра, опубліковані в «Подільському слові». Разом із братом Олегом видали книгою «Воскреслі звуки» (1997) батькові пісні та вірші. Усіх різножанрових публікацій в Україні та за кордоном І. Геретою надруковано понад 700.

Року 1997 мистець Герета – лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії братів Богдана і Левка Лепких. У 1998 р. він отримав звання заслуженого діяча мистецтв України. Відзначений знаком Українського фонду культури «Подвижник культури».

Ігор Герета пішов засвіти 5 червня 2002 р. у Тернополі. Похований у Великій Березовиці.

Живий у пам’яті народній

На регіональній акції «Галицький лицар 2002» І.Герету посмертно визнано найвизначнішою постаттю десятиліття на Тернопільщині.

У Тернополі на Алеї Зірок встановлено зірку Ігоря Герети. 5 червня 2010 р. на фасаді будинку, в якому розташований ІНВУ, відкрито меморіальну дошку І. Гереті. Його ім’я присвоєно Тернопільській обласній експериментальній школі мистецтв. 25 вересня 2016 р. на вул. Валовій у Тернополі І.Гереті відкрили пам’ятник.

Про нього писали відомі політики, громадські діячі В.Чорновіл, М.Литвин, журналісти краю, а у 1 томі «Тернопільського енциклопедичного словника» про галицького Сковороду опублікована стаття М.Стельмаха та Г. Яворського. У газеті «Божий сіяч» (червень 2002) о. Глубіш зауважив: «Він залишив нам «скибку неба», щоби самому осягнути його».

Іван БАНДУРКА