В Дубівцях біля школи, на горбочку
Видніється церква,  як квіточка у віночку.
На храмове свято Архістратига Михаїла величали
Й свого владику дубівчани зустрічали…

Рідне село, тут стежки дитинства віють казкою, а джерела холодної, кришталевої води втамують спрагу і втому від повсякденного міського буття та наповнюять вихолощену душу життєдайною енергією. Серед полів і пагорбів, вкритими лісами, лунає передзвін дзвонів церков св. Архістратига Михаїла. І вітри з Товтр несуть його аж ген-ген, за поля, за річку Гніздечну, за село…

Ось і минулої середи звичну симфонію буття Дубівців порушили звуки величних дзвонів, що скликали парафіян причаститися від цілющого джерела духовності, де витає священний дух Божої благодаті.

Дорогою, вулицями та віддавна протоптаними стежками прямували люди до Божого храму, щоби у день свята Архістратига Михаїла та інших небесних сил безплотних урочисто зустріти архієпископа Тернопільського і Бучацького Тихона та численне запрошене духовенство та спільно помолитися за захисників України, зокрема й дубівчан, які нині у ЗСУ, за перемогу і такий бажаний мир.

Наші прадіди збирали важко зароблені кошти на будівництво церкви і раділи від думки, що буде і в них святе місце, де можна було б помолитися Богу. Жителі Дубівців завжди вірили, що спільною молитвою у храмі відвернуть від села усілякі біди, просили про добрі врожаї, і Господь завжди допомагав їм, вони молилися за здоров’я дітей і щастя для майбутніх поколінь, і Бог чув їх, наповнював благодаттю.

Мешканці Дубівців вдячні Всевишньому, адже понад 235 років тому внаслідок неврожаїв у селі був великий голод, але Господь був прихильним до дубівчан, село вижило і жителі звели церкву. У серпні 1943 р. гітлерівці могли знищити населений пункт, розстрілявши усіх мешканців, тоді рятівником став староста Микола Мандзій. У серпні 1948 р. голова райвиконкому погрожував, що «буде писати у Верховну Раду, щоби усе село Дубівці виселили на Сибір». Але Господь тоді також відвів від жителів загрозу. Тому парафіяни разом з місцевим священиком роблять все для того, щоб Господній храм у їхньому селі був найкращим…

На церковному подвір’ї парафіяни з вітальними словами та запашним короваєм зустріли правлячого архієрея, а настоятель протоієрей Андрій Яцюк, піднісши архіпастирю хрест, запросив очолити святкове Богослужіння.

Тихон звершив освячення престолу Свято-Михайлівського храму, висловив щирі слова подяки настоятелю і парафіянам за невтомну й жертовну працю у розбудові величної святині.

«Мені приємно, що на вашій століттями намоленій землі ви разом з настоятелем храму о. Андрієм  робите все для того, щоби зберегти і примножити духовні традиції. Збудовані каплички, численні фіґури та хрести стали глибоким духовним джерелом села. Я вже не перший раз у Дубівцях і бачу, що біля храму завжди гарно, причепурено, о. Андрій, церковне братство, ви, парафіяни, разом робите все для того, щоби усі свята у селі були особливими, неповторними та незабутніми. У храмі панує казка, вона тут завжди чи під час свят. Звичайно, що найбільша окраса села – це храм. Його стіни бачили смуток і радість, усю історію Дубівців. Нині ваші прадіди знову радіють, що вся громада зібралася, аби віддати належну шану Архістратигу Михаїлу, будівничим цього храму, а також помолитися за якнайшвидшу перемогу та мир для України».

Справді, парафіяни вдячні о. А. Яцюку за його подвижницьку працю не лише як доброго душпастиря, а й вмілого господаря, бо щороку з ініціативи о. Андрія храм і його подвір’я оздоблюють новими прикрасами.

З благословення Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополита Епіфанія, владика Тихон вручив орден святителя Миколая Чудотворця отцю-настоятелю Андрію, а також церковні відзнаки благодійникам та активним парафіянам храму – Оксані Лемішці та Ганні Уніят.