У вісімнадцятирічному віці Аліна вже багаторазова чемпіонка України з вітрильного спорту, а саме з віндсерфінгу. Як зазначає сама дівчина: «У Тернополі цей спорт унікальний, бо тут найсильніша команда, найкращий тренер і акваторія».
Вперше на дошку Аліна стала у п’ять років, але повноцінно почала займатися з десяти. Своїм спортивним успіхам завдячує батьку – Олексію Юрійовичу, тренеру, майстру спорту з віндсерфінгу. Дівчина не вважає спорт основною частиною свого життя, проте без тренувань та змагань себе вже не уявляє: «Я не олімпієць, я філолог, але віндсерфінг – це справа, яку я обожнюю», – з посмішкою розповідає Аліна.
Глобальні події останніх років вагомо впливають на організацію змагань, особливо в Україні. Сьогодні спортивна боротьба набуває більш всеукраїнського характеру. Завдяки цьому Тернопіль та славнозвісний Тернопільський став два роки поспіль стають оазисом для вітрильників. Проте за першої можливості віндсерфінгісти беруть участь у спортивних змаганнях і за кордоном, аби про Україну говорили у цілому світі. Аліна з нетерпінням чекає на міжнародні змагання в Італії, які відбудуться вже цього літа на озері Гарда.
Попри численні перемоги у вітрильному спорті, в університеті студентка підкорила й скелелазіння, але запевняє, що цей олімпійський вид спробувала для різноманіття та душі.
У мистецьких колах Тернополя Аліна Нижегородова впізнавана як юна фотографиня.
Пейзажі рідного міста проілюстровані у збірках історій та віршів спогадів про Тернопіль відомої тернопільської письменниці Олени Лайко. У серпні минулого року відбулась презентація збірки «Про Тернопіль з любов’ю». Під час проведення гості насолоджувались фотовиставкою робіт Аліни, які ідеально підходили тематиці книги та заходу загалом, адже її профіль у фото – Тернопіль, неважливо яке місце: «Я завжди намагаюся знайти щось оригінальне у простому: навіть стара занедбана панелька при правильно виставленому світлі та куті стає частиною мистецтва», – розповідає авторка.
Відвідуючи інші міста, фотографиня також зафіксовує бажане на фотоплівку та з усмішкою на устах додає: «Чужі міста більше для прогулянок і насолоди, бо основне місце в серці посідає таки рідний Тернопіль. Він справді особливий».
Талановита людина – талановита у всьому. Окрім віндсерфінгу та фотографій, Аліна з третього класу відвідувала театральну студію, грала у різножанрових виставах, бо мріяла стати акторкою, але з певних причин у 2023 році припинила акторську діяльність. Виступати на сцені не зупинилась. Сьогодні декламує авторську поезію на різноманітних університетських заходах. Сама дівчина пише ще й прозу та публіцистику, яка більш помітна у науковій діяльності.
Любов до сцени Аліні прищепили батьки.
Родинна традиція – відвідувати допрем’єрні покази вистав у театрі: «Я виросла у творчому середовищі: змалечку відвідувала концерти оркестрів, театр, тому сцена для мене – це важливий етап моєї творчості, власного мистецького становлення».
Запитання про плани на майбутнє у дівчини викликали змішані відчуття: на завершальному етапі лише перший курс навчання в університеті, у творчій діяльності також початкові етапи.
«Чітких планів немає, все ще розмите, проте точно знаю одне: не припинити творити, не втратити натхнення, яке часом легко губиться, і продовжувати експериментувати з композиціями, шукати нові ідеї та втілювати їх у життя. Я – людина мистецтва, а найважливіше у житті кожного митця – не припиняти вершити. Мистецтво безмежне, але люди часто самі виставляють якісь межі, які іноді можуть зіпсувати все». Також Аліна закцентувала увагу на літературному клубі авторів «Акація», назвавши його своїм творчим середовищем, у якому любить перебувати.