Тернопіль прощався з вірними синами

У Тернополі попрощались із двома військовослужбовцями Русланом Ясінським та Михайлом Шепетьом. Чоловіки несли службу в одному підрозділі. Про це повідомив офіцер об’єднаного міського територіального центру комплектування Віктор Білас. За його словами, бійці загинули на харківському напрямку.

Прощалися із загиблими у Домі печалі. Звідти похоронна процесія з тілами захисників пішла до Микулинецького цвинтаря.

Попрощатись із Русланом Ясінським з Хмельницька приїхала Інна Брила. Вона директорка Сатанівського ліцею, в якому він навчався.

“Ми бачимо нашого Руслана, який радів цьому життю, прагнув до кращого, був хорошим сім’янином. Син для нього гордість, а донечка — це маленьке сердечко, яке давало йому більшої наснаги і сили до життя”.

За словами племінниці Михайла Тетяни Шепеть, на фронт чоловік пішов у червні.

“Йому важко давалась війна, він намагався робити те, що від нього залежить. Якраз, коли він проходив навчання, його відпустили на похорон і тоді ми востаннє з ним бачились. Ми дуже надіялись, що з ним все буде добре, що його Бог збереже, як і кожного з наших воїнів, але трапилось, на жаль, інакше”.

Михайлу Шепетю було 56 років, Руслану Ясінському 42 роки.

До останнього подиху захищав нашу свободу

Ще одним мужнім воїном поповнився стрій Небесного війська… Зіщани живим коридором, стоячи на колінах, омиваючись гіркими сльозами, зустріли тіло земляка, Героя – Івана Щебетюка.

Він до останнього подиху зі зброєю в руках захищав незалежність і територіальну цілісність нашої країни, нашу свободу.

Провести в останню дорогу загиблого захисника України прийшли рідні, друзі, священнослужителі, жителі громади, представники влади, військові та усі небайдужі до чужого горя люди.

Поховали Героя на місцевому нижньому  кладовищі м. Заліщики під звуки гімну у виконанні військового оркестру, труну покрили державним прапором, який потім вручили сестрі загиблого воїна. Проклята війна забирає в українських людей найцінніше – життя їхніх рідних.

Був прикладом для своїх побратимів

Підгаєцьку громаду сколихнула сумна звістка. Загинув воїн Рахлецький Степан із села Галич, стрілець 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини А***.

Степан народився 23.01.1982 року. Він загинув 24 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Водяне, Донецька область. Під час своєї служби він зарекомендував себе як відповідальний та відданий Захисник, який сумлінно виконував усі накази і був прикладом для своїх побратимів.

Підгаєцька громада з болем і шаною зустріла тіло Героя. Підтримати родину та вшанувати пам’ять Захисника зібралися жителі громади, побратими, представники місцевої влади та духовенства.

Після зустрічі тіла відбувся чин похорону, де підгайчани попрощалися з відважним Захисником. Його мужність і самопожертва завжди залишатимуться у наших серцях та пам’яті.

“Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Степана Рахлецького. Нехай душа нашого Героя знайде вічний спокій, а його подвиг надихає нас на боротьбу за краще майбутнє України”, – йдеться у повідомленні на сторінці громади.

Громада навколішки зустріла Героя

Під час виконання бойового завдання загинув командир першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини А*** сержант Ігор Володимирович Філик, 1977 р.н., житель м. Почаїв, Почаївської територіальної громади.

Почаївська громада навколішки зустріла тіло загиблого Героя. Щоб віддати честь полеглому воїну, біля Меморіалу борцям за волю та незалежність України в м. Почаїв, провели поминальну панахиду за участі священнослужителів.

Після спільної молитви домовину з тілом воїна повезли до рідного дому загиблого. Похоронили Героя з усіма військовими почестями.

Люди омивалися гіркими сльозами

Виконуючи свій військовий обовʼязок, загинув старший стрілець 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А*** солдат Дмитро Іванович Шилюк, 1992 р.н., житель с. Комарин Почаївської територіальної громади.

Пд нахмуреним небом, на колінах зі сльозами на очах, жителі Почаївської громади зустріли кортеж із тілом загиблого захисника.

В м. Почаїв, біля Меморіалу борцям за волю та незалежність України, десятки людей зібрались, щоб зустріти та відати шану полеглому солдату. Похоронили бійця зі всіма військовими почестями.

Віддав найдорожче – життя

Клята війна продовжує свої криваві жнива. 25 липня 2024 року поблизу населеного пункту Степова Новоселівка, Куп’янського району, Харківської області, загинув житель села Кривче Борщівської громади, стрілець 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини – солдат Степан Галібаш, 1968 року народження.

Безжальна війна забирає в нас найкращих: справжніх патріотів, національно свідомих українців, завзятих, самовідданих, мужніх. Таким був і Степан Галібаш.

Страшну ціну платить Україна за свою волю і незалежність. У боротьбі з російськими окупантами гинуть найкращі сини і дочки українського народу. 01 серпня 2024 року в селі Кривче Борщівської громади, відбулася церемонія прощання із загиблим Героєм.

Провели в останню путь захисника рідні, близькі, знайомі та жителі громади. Герой загинув при виконанні службового обов’язку, до останньої миті свого земного життя залишаючись вірним цьому обов’язку і Україні.

“Приносимо щирі співчуття рідним та близьким Степана. Пам’ять, чиста і світла, завжди житиме в серцях людей, які знали, любили, поважали воїна-Героя Степана Галібаша.

Воїн Степан віддав найдорожче – своє життя за незалежність України, за мирне небо для усіх нас”, – йдеться у повідомленні на сторінці громади.

Живим коридором, зі схиленими головами, на колінах зустрічали загиблого Героя.

Герої не вмирають!