Жителі Чортківського громади прийшли на зустріч із квітами, словами підтримки та молитвою.
Захиснику вручили святий хліб на українському рушнику – як знак пошани, вдячності та єдності.
«Це була емоційна та зворушлива подія для всієї громади», – повідомляють у соцмережах Чортківського міської ради.
Серед присутніх були родичі військових із нашої та сусідніх громад, які досі перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Люди з надію в очах підходили до Руслана із портретами рідних, запитуючи, чи не бачив він їх там, у сибірській в’язниці.
Міський голова Чорткова Володимир Шматько привітав Руслана із поверненням та вручив захиснику найвищу відзнаку Чортківського міського голови «За честь і відвагу».
«Слава Україні! Я долучився до ЗСУ у перші ж дні війни. Служив у 44 тернопільській артилерійській бригаді, батальйоні охорони. У 2022 році підірвався на міні, лікувався у госпіталі. Згодом перевівся до 68 окремої єгерської бригади. Виконуючи бойове завдання поблизу Вугледара, разом із побратимами потрапив у ворожий полон, деякі хлопці загинули… Перебували в полоні в Сибірі, в Алтайському краї довгих 2 роки і 4 місяці. А тепер повернувся до рідного Чорткова. Дякую вам за таку зустріч! Мирного неба нам усім!» – звернувся до присутніх захисник.
Серед сотні людей Руслан помітив і свого побратима Олега Ставнича з Білобожниці. Разом вони не один місяць провели в одному окопі на передовій.
Руслан – один із тисячі українських героїв, які пройшли через пекло полону, але не втратили гідності й сили духу. Чортків вітає свого Захисника з поверненням додому.
«Дякуємо тобі, Руслане, за незламність, мужність і любов до України», – йдеться у повідомленні.
Попереду – шлях до відновлення. І ми, як громада, зобов’язані бути поруч – підтримкою, плечем, родиною.
Довідково
Руслан – уродженець Чорткова.
Навчався у місцевій школі №5 (тепер ліцей), закінчив Чортківське ВПУ та здобув спеціальність муляр-штукатур.
Став на захист України у перші дні великої війни.
Мав звання солдат, оператор-гранатометник.
Руслан був звільнений наприкінці травня в межах наймасштабнішого обміну полоненими за весь час повномасштабної війни – 1000 на 1000. Цей обмін став можливим завдяки міжнародному посередництву, зокрема Туреччини.
