«Все буде добре, на добре вийде і вечірньою порою збудеться», та «На все своя пора та воля Божа». Військовий Іван каже, що ці два вислови для нього у житті є головними.
Бойовий шлях Івана розпочався зі строкової служби ще задовго до початку російсько-української війни. Після служби в армії у цивільному житті Іван працював у сфері виготовлення взуття. Був двічі одружений і є батьком чотирьох дітей.
Повномасштабне вторгнення росії повернуло його до війська одразу в лютому 2022 року. І так цивільну справу з виготовлення взуття замінила бойова робота у лавах Збройних Сил України.
«Пробув на навчанні і потрапив на схід у складі 44-ї артилерійської бригади, де брав участь у бойових діях. Потрапив у дуже хороший підрозділ, де є злагоджена робота, всі один одному допомагають, підтримують один одного», – розповідає Іван.
На схід Іван потрапив у віці 45 років. Спочатку був командиром гармати, однак після контузії для відновлення його перевели в район зосередження. Там він виконував роботу, не пов’язану з вибухами: був старшим нарядів, допомагав з логістикою (розвезення продуктів, речей) та облаштуванням.
«У війську великих навичок аж так багато не треба. Просто треба бути людиною і бути морально та психологічно налаштованим, аби казати собі, що все буде добре, що ти з цією роботою впораєшся. Не може людина все вміти, тож і від когось потрібно також навчатись у війську. Коли ти працюєш у підрозділі, то треба прислухатися до своїх побратимів, працювати всіма разом, а не нарізно, аби бойова робота була ефективна», – наголошує Іван.
Під час участі у бойових діях військовий отримав два поранення та контузії. Проте наголошує, що найважчою на війні є неможливість допомогти пораненому побратимові.
Іван зізнається, що головною силою, яка підтримує його дух, є його родина. Саме сім’я та рідний дім залишаються основною мотивацією продовжувати боротьбу, попри всі труднощі.
«Дружина – це оберіг чоловіка, коли вона його любить, цінує і підтримує. Вона є ангел-охоронець військового. Я вдячний дружині, що вона мене дочекалася, що я, Богу дякую, живий і здоровий… Тому так, жінка, діти, сім’я – це святе», – каже Іван.
Пережите на фронті спонукало чоловіка почати писати вірші на початку 2023 року. Він наголошує, що раніше поезією не займався, а ці твори виникали не з ідеї, а є наче “плач душі”, що йде зсередини. Натхнення їх писати приходило через тугу за домом, родиною та дітьми.
Військовий Іван наголошує, що головним бажанням є те, аби на українську землю не ступала більше нога російських варварів. А суспільству важливо не падати духом, підтримувати один одного та вірити у краще.
«У мене все був такий вислів, який я завжди повторював своїм побратимам: “Все буде добре, на добре вийде і вечірньою порою збудеться», – ділиться військовий.
Читайте також: Історія офіцера єгерської бригади Андрія Крутогузенка
