Уродженець Тернополя Віктор чверть століття присвятив цивільній медицині, працюючи фельдшером на «швидкій». Проте з початком повномасштабного вторгнення чоловік без вагань став на захист України.
Історію досвідченого бойового медика 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ висвітлили на офіційній сторінці підрозділу.
На другий день війни — у військкоматі
Єдиним військовим досвідом Віктора до 2022 року була строкова служба за радянських часів. Втім, посягання ворога на український суверенітет стало для нього вирішальним фактором.
Віктор, фельдшер 105-ї бригади ТрО:
«Захист Вітчизни. Дуже негативно поставився до того, що наш колишній “братній народ” посягнув на наш суверенітет. Своїм обов’язком вважав стати на захист і об’єднатися з усіма, щоб дати гідний відпір».
Уже на другий день повномасштабної війни тернополянин пройшов медкомісію, і того ж вечора, о 22:00, уже перебував у складі підрозділу.
Шлях через найгарячіші напрямки
Майже чотири роки Віктор прослужив бойовим медиком у роті вогневої підтримки, а пізніше обійняв посаду фельдшера медпункту 3-го батальйону. За цей час боєць пройшов найважчі ділянки фронту: Донеччину, Куп’янськ, Сумщину, Харківщину та Покровський напрямок.
Цивільний досвід роботи на «швидкій» став міцним фундаментом, адже психологічна стійкість у медика вже була сформована.
Про особливості роботи бойового медика:
«Виконуєш усі ті самі обов’язки, що й звичайний стрілець, але крім того маєш додатковий рюкзак медика. Так само заходиш на бойові чергування і в разі потреби надаєш допомогу».
Віктор зазначає, що характер війни за останні роки суттєво змінився. Якщо у 2022 році евакуацію поранених планували на темну пору доби, то зараз цілодобовий контроль неба ворожими дронами робить доставку бійців до медиків найскладнішим завданням. Втім, завдяки професіоналізму підрозділу вдалося врятувати чимало життів.
Мрія про мирне майбутнє та родину
Удома на захисника з нетерпінням чекають дружина, донька, двоє онучок, зять, брат та батьки. Воїн зізнається, що найбільшою його підтримкою є родина.
На запитання про плани після Перемоги Віктор відповідає з особливою теплотою:
Про мрії:
«Мрію присвятити життя онукам. Дуже шкодую, що коли пішов на війну, вони були ще зовсім маленькими, а за ці роки вже виросли — багато спілкування втрачено. Думаю тепер надолужити».
Читайте також: Сaпер у підрoзділі БПЛА: істoрія військoвoгo із тернoпільськoї 105 oБр Трo.
Сaпер у підрoзділі БПЛА: істoрія військoвoгo із тернoпільськoї 105 oБр Трo
