Тернополянин, митець та доброволець Володимир Бабій (позивний «Бабай») захищав Україну на передовій з квітня 2022 по квітень 2025 року. Пройшовши шлях від стрільця-піхотинця та розвідника до служби у Тернопільському обласному ТЦК та СП, він готується презентувати персональну виставку робіт під назвою «Окопна романтика».
Про свій досвід воїн та художник розповів у інтерв’ю виданню «Вільне життя».
Від вижівка з калюж до сокири проти окупанта
У цивільному житті Володимир здобув вищу художню та педагогічну освіту, займався живописом і дизайном. Проте з перших днів повномасштабного вторгнення вступив до лав новоствореного 16-го окремого стрілецького батальйону (в/ч А7100).
Бійцям довелося формувати підрозділ практично з нуля, самостійно облаштовувати казарми та вчитися тактичній медицині.
-
Побут на фронті: На початку служби бракувало базового спорядження, виникали перебої з провізією. Воїн згадує, що на Донеччині доводилося навіть набирати та кип’ятити воду з калюж. Перший офіційний бушлат від ЗСУ він отримав лише на Новий рік 2025-го.
-
Служба в піхоті та розвідці: Володимир брав участь у боях на території Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей. Куйовдячись у важких окопних умовах, 10 червня 2023 року в селі Левадне він узяв у полон російського військового, влучно кинувши в його бік сокиру, аби не привертати увагу ворожого кулеметника.
Творчість серед вогню та родинна пам’ять
Попри важку службу, Володимир не залишав ремесла — прихопив на фронт пастельні фарби та малював у хвилини затишшя на позиціях і під час перебування у лазареті. На його полотнах — ніжні ліричні пейзажі та символічні сюжети, як-от оленя, що біжить мінним полем.
Основним мотивом іти на війну для митця стала глибока родинна пам’ять та усвідомлення історії:
-
Прадіда Івана з Хмелівки розкуркулила та репресувала радянська влада;
-
Діда по матері переселили під час операції «Вісла»;
-
Дід по батькові відбув заслання у Сибіру за допомогу УПА;
-
Дядько Микола Палюх у 2024 році зник безвісти під Торецьком.
Переведення до ТЦК та бачення перемоги
Через тривале перебування у зоні бойових дій у захисника загострилися хронічні хвороби та діагностували посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Після лікування та отримання статусу обмежено придатного Володимир рік працював у підрозділі РЕБ/РЕР на Слов’янському напрямку, а згодом перевівся до підрозділу зв’язку Тернопільського обласного ТЦК та СП.
З власного досвіду воїн наголошує, що суспільство часто не бачить величезного обсягу соціальної, юридичної та фінансової роботи ТЦК (виплати родинам загиблих, допомоги, пенсійне забезпечення). Володимир Бабій підкреслює: зберегти державність вдасться лише за умови, якщо до захисту України долучаться всі.
