Справжня міцність бойового підрозділу вимірюється не лише калібром зброї, а й злагодженістю людей, які з нею працюють. 27-річний військовослужбовець тернопільської 105-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України Андрій із позивним «Полтава» у війську вже сім років. Пройшовши шлях від строковця до командира мінометного розрахунку, боєць пережив важке поранення й знову повернувся на передній край.
Про бойовий шлях та будні командира оприлюднила пресслужба 105-ї окремої бригади ТрО ЗСУ. Пише Місто.
Від навідника до очільника розрахунку: принцип повної взаємозамінності
Свій шлях у ЗСУ Андрій розпочав ще у 2019 році зі строкової служби в Луцьку, згодом підписав контракт. Повномасштабне вторгнення зустрів на Сумському напрямку, а з 2024 року виконує бойові завдання у складі 105-ї тернопільської бригади ТрО.
Позивний «Полтава» отримав просто — за назвою рідної області. У травні 2026 року після проходження фахової підготовки Андрію довірили очолити мінометний розрахунок.
Головний принцип роботи розрахунку «Полтави»:
-
Універсальність підготовки: кожен боєць у розрахунку вміє працювати з прицільними пристроями, робити вивірені математичні розрахунки та готувати міномет до стрільби;
-
Взаємозамінність: у разі непередбачуваної ситуації чи ураження будь-який номер розрахунку може негайно замінити побратима;
-
Навчання новоприбулих: постійна передача практичного досвіду молодим бійцям безпосередньо на позиціях.
«У нас всі справляються, у нас всі навчені, всі все вміють. Якщо, не дай Бог, якась проблема — кожен замінить кожного. Ні разу не було такого, щоб ми щось не виконали», — наголошує «Полтава».
16-кілограмові міни та важкі будні під прицільним вогнем
Служба мінометників, особливо на 120-міліметровому калібрі, вимагає колосального фізичного гару. Часто підвозити боєкомплект автотранспортом безпосередньо до вогневої позиції надто ризиковано через ворожі безпілотники, тому снаряди доводиться носити вручну.
Кожна 120-мм міна важить 16 кілограмів. У холодну пору року, під дощем чи в мороз, навантаження зростає в рази.
Під час одного з ворожих обстрілів позиції з російського танка Андрій зазнав поранення — уламки влучили в ногу та живіт. Його життя врятував якісний бронежилет. Одужавши за місяць у шпиталі, сержант одразу повернувся до свого підрозділу.
Мрія про мирне батьківство
Попри щоденний ризик та відповідальність, найцінніше для захисника — це його родина. Удома на Андрія чекають мати, дружина та маленький син, якому в січні виповниться три роки.
Боєць зізнається, що понад усе мріє після Перемоги повернутися додому й надолужити кожен день, пропущений у вихованні сина. А поки війна триває — розрахунок «Полтави» продовжує чітко виконувати кожну бойову задачу, надійно покриваючи вогнем піхоту на передовій.
Ми писали раніше: Понад пів сотні цілей та 600 ударів по укриттях: тернопільська 105-та бригада ТрО відзвітувала про результати за тиждень.
