Після втрати жувальних зубів верхньої щелепи кісткова тканина поступово змінюється. Через відсутність звичного навантаження її об’єм може зменшуватися, що іноді ускладнює встановлення дентальних імплантів. Особливе значення має близьке розташування гайморової пазухи, яке обмежує доступну висоту кістки.
У випадках недостатнього об’єму тканин одним із можливих рішень стає синус-ліфтинг, особливості якого описані за посиланням https://sacramed.com.ua/ua/implantatsiya-zubov/sinus-lifting/, а доцільність проведення визначається після комплексної діагностики.
Чому виникає дефіцит кісткової тканини
Після видалення зуба альвеолярний відросток поступово перебудовується. За відсутності кореня зменшується функціональне навантаження на відповідну ділянку, що сприяє резорбції кістки. Швидкість цього процесу залежить від індивідуальних особливостей організму, часу після видалення та стану навколишніх тканин.
У верхній щелепі додатковим чинником є анатомічне положення гайморової пазухи. Її дно може розташовуватися близько до місця встановлення майбутнього імпланта, тому доступної висоти кістки іноді недостатньо для надійної фіксації конструкції.
Як синус-ліфтинг допомагає підготувати щелепу
Синус-ліфтинг належить до методів кісткової пластики. Під час втручання лікар обережно піднімає слизову оболонку дна верхньощелепної пазухи та створює простір для формування додаткового об’єму кісткової тканини.
Залежно від клінічної ситуації застосовують відкриту або закриту методику. Закритий спосіб зазвичай розглядають за потреби відносно невеликого збільшення висоти кістки. Відкритий дозволяє працювати з більшими дефіцитами через доступ у бічній стінці щелепи.
Вибір методики залежить від анатомії, залишкового об’єму кістки та запланованого розташування імплантів.
Діагностика перед кістковою пластикою верхньої щелепи
Перед операцією необхідно оцінити стан кісткової тканини та верхньощелепної пазухи. Для цього часто використовують конусно-променеву комп’ютерну томографію, яка дозволяє отримати тривимірне зображення анатомічних структур.
Дослідження допомагає визначити висоту кістки, виявити перегородки всередині пазухи та оцінити особливості її слизової оболонки. За наявності патологічних змін може знадобитися додаткова консультація отоларинголога.
Результати діагностики використовуються для вибору методики втручання та планування подальшої імплантації.
Коли проводиться імплантація верхніх зубів
У деяких випадках імплант встановлюють одночасно із синус-ліфтингом. Такий підхід можливий за наявності достатньої первинної стабільності конструкції.
Якщо залишкової кістки замало, лікування проводять поетапно. Спочатку виконують кісткову пластику, після чого очікують загоєння та формування необхідних тканин. Тривалість відновлення залежить від обсягу втручання й індивідуальних особливостей організму.
Підготовка до встановлення імплантів також передбачає оцінку загального стану здоров’я та усунення стоматологічних проблем, здатних впливати на результат лікування.
Відновлення після синус-ліфтингу
Після операції можливі набряк, помірний дискомфорт і тимчасові обмеження фізичної активності. Особливо важливо уникати дій, які можуть створювати небажаний тиск у верхньощелепній пазусі.
Пацієнту необхідно дотримуватися рекомендацій щодо гігієни, харчування та приймання призначених препаратів. Контрольні огляди допомагають оцінити перебіг загоєння та визначити готовність до наступного етапу лікування.
Дефіцит кісткової тканини не завжди виключає можливість імплантації верхніх зубів. Синус-ліфтинг дозволяє створити додатковий об’єм тканин у випадках, коли це необхідно для встановлення імплантів. Успіх лікування залежить від точної діагностики, правильного вибору методики та дотримання рекомендацій у період відновлення.
