Без надійного зв’язку навіть найпотужніша артилерія залишається сліпою та некерованою. Військовослужбовець із позивним «Азот» — один із тих, хто з 2014 року забезпечує безперебійну передачу даних на передовій, дозволяючи гармашам 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола влучно нищити окупантів за будь-яких погодних та бойових умов.
Історію свого бойового шляху, фронтові будні та секрети злагодженості підрозділу захисник розповів пресслужбі рідної тернопільської артбригади.
Від обслуговування мобільних веж до засекреченого зв’язку АТО
Військовий шлях Сергія (позивний «Азот») розпочався ще у 2014 році, коли він добровольцем став на захист держави. У цивільному житті чоловік працював фахівцем з обслуговування базових станцій Київстару та Vodafone, тож у війську свідомо обрав напрямок, близький до свого фаху.
У 2015 році він підписав контракт і вирушив у Краматорськ на посаду водія-електрика апаратної засекреченого зв’язку. Далі були роки професійного зростання: сержантська посада у підрозділі РХБ-розвідки, офіцерські курси у Харкові, командування взводом зв’язку, служба у столичному Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут та керівництво інформаційно-телекомунікаційним вузлом на Хмельниччині.
У 2021 році офіцер приєднався до лав 44-ї окремої артилерійської бригади, де очолив інформаційно-телекомунікаційний вузол.
«Щоб стати справжнім зв’язківцем, треба пережити хоча б одне “посвячення” — це коли тобі в обидві руки дають два оголені дроти від польового телефону ТА-57, а побратим із усмішкою починає крутити ручку індуктора», — з усмішкою пригадує традиції професії «Азот».
Оптоволокно під вогнем РСЗВ та вітчизняні рішення
Коли артилерійські розрахунки виходять на вогневі позиції, зв’язківці миттєво розгортають багаторівневу мережу каналів — від супутникового інтернету до захищеного радіозв’язку. Окрему увагу «Азот» звертає на розвиток українських розробок, що зменшують залежність війська від іноземних сервісів.
Проте найважчим випробуванням залишаються постійні ворожі обстріли: уламки снарядів та реактивних систем залпового вогню регулярно перебивають лінії оптоволокна.
«Це, знаєте, є ще закон підлості: ми тільки зробимо — через дві години знову прилетіло і нам лінію перебило. Найчастіше відновлювати доводиться в дощ та негоду. Але нічого, ми все одно робимо і стараємось максимально все відновити», — розповідає військовий.
Правило подвійної уважності та сила колективу
Ще зі строкової та солдатської служби Сергій засвоїв головний принцип роботи зі складною апаратурою: поспіх — найгірший ворог зв’язківця.
«Головне — просто не зробити біди. Подумай двічі або перечитай. Якщо поспішаєш і неправильно введеш дані в апаратуру — воно не працюватиме, і доведеться витратити 20 хвилин на повторне налаштування. А коли спокійно зібрався з думками, звірився зі спеціалізованими листами — воно раз і працює», — ділиться досвідом офіцер.
За словами «Азота», втримати високу ефективність під постійним навантаженням допомагає насамперед взаємна довіра та повага всередині підрозділу:
«Я теж почав свій військовий шлях зі солдата. Я розумію, як це: коли ти чуєш людей, поважаєш їх, підтримуєш у життєвих і домашніх справах. Тоді й тебе як командира поважатимуть. Робочі обставини змінюються, але люди залишаються поряд. І це головне, що є у нашій службі».
Ми писали також: Тернопільська 44-та артбригада показала HIMARS у дії (ВІДЕО)
Тернопільська 44-та артбригада показала HIMARS у дії (ВІДЕО)
