Фронтмен відомого тернопільського рок-гурту «Новимний Кудень», а нині військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Руслан Гірчак (позивний «Могавк») став одним із головних героїв документального фільму «Настане день» режисерки з Дніпра Катерини Стрельченко, прем’єра якого відбувається 12 листопада.
Про історію створення стрічки під ворожими обстрілами на Харківщині, запис спільного саундтреку з репером та долю рідного колективу захисник розповів в інтерв’ю виданню «Суспільне».
Від дідових платівок та скульптури — до важкого року
Творчість супроводжує Руслана Гірчака з дитинства, яке минуло на Галичині під звуки колекції вінілових платівок діда Андрія, де лунали «Смерічка», «Кобза», «Ватра» та Соломія Крушельницька. У цивільному житті тернополянин займався скульптурою, барельєфами, створював портрети на замовлення, а впродовж п’яти років перед повномасштабною війною працював на виробництві акустичних систем і прокаті сценічного обладнання.
З дев’ятого класу Руслан захопився стилями hard rock та heavy metal, пройшовши шлях через гурти Red Line та Outnumber до створення культового тернопільського проєкту «Новимний Кудень». Зараз усі учасники колективу служать у різних підрозділах ЗСУ, проте гурт зберігає статус активного і невдовзі готує прем’єру нової студійної композиції, робота над якою тривала ще з 2023 року.
Позивний із часів Майдану та служба під Куп’янськом
До лав Збройних Сил України Руслан мобілізувався 16 березня 2023 року. Весь його бойовий шлях нерозривно пов’язаний із Куп’янським напрямком: спочатку захисник воював піхотинцем у механізованій роті, а згодом перейшов на посаду діловода в роту безпілотних авіаційних комплексів (БпАК).
Своє псевдо «Могавк» музикант отримав ще під час Революції Гідності в лавах «Правого Сектору» — через характерну зачіску та захоплення романами Фенімора Купера про північноамериканських індіанців. Навіть у складних фронтових умовах у голові воїна народжуються нові вірші та мелодії на патріотичну й гостросоціальну тематику.
Ризиковані зйомки на березі Осколу та саундтрек «Гітара і ґвер»
Пропозицію стати героєм документального кіно від дніпровської режисерки Катерини Стрельченко тернополянин отримав влітку 2025 року, коли його підрозділ тримав оборону на лівому березі річки Оскіл у Куп’янську-Вузловому.
«Я сказав, що це божевілля і не уявляється можливим. Кожен переїзд переправами через річку — небезпека для життя навіть військових з чітким бойовим завданням. А тут знімальна група. Я сказав їм: “Ну ви взагалі нормальні?!” Вислухавши всі мої контраргументи, Катя сказала: “Ми це зробимо. Просто бережи себе і чекай”. І треба віддати належне її впертості — таки було зроблено», — згадує Руслан Гірчак.
Не меншим творчим викликом для музиканта стала пропозиція записати офіційний саундтрек до стрічки у дуеті з іншим героєм фільму — військовослужбовцем і репером Вадимом. Попри полярність музичних жанрів, бійців об’єднала спільна ідеологія та фронтове братерство. Так народилася композиція «Гітара і ґвер».
«Ти творець, покликаний Всесвітом творити, у тебе завжди на плечі “гітара”, у кожного своя власна філософія, але ти також — українець, а отже — воїн стіни, бо раз чи два у століття із тієї сторони суне орда і несе із собою руйнування. Тому на інше плече ти одягаєш зброю і йдеш до своїх братів, щоб стояти щитом на своїй землі. Заради того, щоб колись знову творити під мирним небом», — пояснює філософію пісні захисник.
На переконання тернопільського музиканта, війна та музика сьогодні стали неподільними, а кожен день наближає той самий «Новий День», заради якого українці тримають стрій.
