Про бальні танці, як вид спорту і мистецтво
– Молоді люди, розкажіть, будь ласка, щось про себе і своє захоплення.
Анастасія:
– Я – українка, яка народилася в Іспанії, зараз живу в Тернополі, навчаюся в ЗОШ № 19. У трирічному віці захотіла займатися спортом, тож мама відвела мене на акробатику. Заняття були цікавими, але мені чогось бракувало. Я хотіла, щоб «було красивіше». Батьки запропонували спробувати себе у бальних танцях. Досі пам’ятаю перше заняття у танцювальному клубі «Гранде»: мама за дверима, подруга збоку. Майже все заняття я простояла, схвильовано спостерігаючи за іншими. Усе було так, як я хотіла – дуже красиво (усміхається). Приємне враження на мене справили тренери Олександр Олександрович і Катерина Олегівна Мулляри. Завдяки їхній наполегливості, компетентності й терпінню ми досягаємо високих результатів. І, звісно, вдячна своїм тренерам за підбір мені достойного партнера – Романа.
Роман:
– Я – корінний тернополянин, навчаюся в ЗОШ № 29. Зацікавлення танцями з’явилося в доволі ранньому віці (на той момент мені було 5-6 років). Спробувати себе в бальних танцях мене спонукали їх елегантність та аристократичність. Погоджуся з Настею, що в нашій танцювальній кар’єрі багато чого залежить від тренерів. Навіть в складні моменти вони знають, як підбадьорити, мотивувати, продовжувати рухатись далі. У нашому танцювальному клубі «Гранде» панує добро і повна довіра між учнями та наставниками.
– Що вас приваблює саме в бальних танцях?
Анастасія:
– Бальні танці – це, на мою думку, найкращий вид спорту. Ця техніка, механіка, емоції, костюми, процес тренувань – ось те, від чого я кайфую. Я часто переглядаю відео виступів професійних танцюристів, які надихають працювати далі, постійно відточувати свою майстерність. З європейської програми мені подобаються такі танці, як повільний вальс, фокстрот, а з латинської – самба, румба.
Роман:
– Коли я танцюю, то наче потрапляю в якусь часову петлю, уявляючи себе на давніх аристократичних балах – Віденському або Англійському. В такі моменти мене покидають всі негативні думки і проблеми, а залишається лише моя партнерка, елегантна музика, а вже десь збоку танцюють інші пари.
– Бальні танці – це не лише плавні рухи, але й елегантні костюми. Що скажете про свої?
Анастасія:
– Зараз у мене є два костюми для виступів і простіші для тренування. Як я вже казала, в бальних танцях є дві програми: європейська і латина, для кожної з них костюми мають бути різні. Процес їх виготовлення та пошиття складний і тривалий – мінімум два місяці). Спочатку малюють ескіз, замовляють матеріали (тканина, пір’я, каміння, перли, сітка), все шиють вручну. Кожен етап проходить під обов’язковим контролем тренера.
Роман:
– Я вважаю, що в костюмах також є часточка успіху, адже приємно дивитись на пару, якщо в дівчини гарно пошите плаття, акуратні туфлі, а в хлопця елегантний фрак, біленька сорочка, красивий білосніжний метелик, добре випрасувані штани і блискучі лаковані туфлі. Хлопцям легше підбирати костюми, ніж дівчатам, проте і в цьому випадку багато важить слово тренера.
Про здобутки і плани
– Тепер розкажіть про свої здобутки.
Анастасія:
– У нас було багато виступів і перемог у різних вітчизняних конкурсах, зокрема – звання чемпіонів України. Але найбільше досвіду дають виступи на міжнародних змаганнях. У листопаді 2021 р. ми брали участь у чемпіонаті світу в містечку Ассен (Нідерланди). Це були одні з найприємніших спогадів, адже там ми вибороли почесне 4-е місце. Зважаючи на велику кількість сильних учасників з різних країн, для нас це було велике досягнення, яке принесло нам багато приємних емоцій. На деякий час ми навіть стали зірками тернопільського телебачення (усміхається). Цьогоріч у квітні ми брали участь у фестивалі «Blackpool Dance Festival» (Велика Британія). В нашому творчому заліку також є призові місця, здобуті на міжнародних конкурсах у Молдові та Польщі.
– А як складаються стосунки танцювальної пари в повсякденному житті?
Роман:
– Ми не тільки танцюємо в парі, ми також дуже хороші друзі, які довіряють один одному, підтримують, допомагають. Часто ми разом гуляємо, відпочиваємо, ходимо в гості. На танцях стараємось максимально вникнути в процес, пропрацювати кожну деталь. Іноді можуть виникати розбіжності у поглядах, проте намагаємось одразу шукати компроміс. У залі, коли повністю заглиблюємось в танцювальний процес, іноді можемо виглядати аж надто серйозними, але в повсякденному житті дуже любимо жартувати, спілкуючись на будь-які теми.
– Що означають танці у вашому житті? Чи стануть вони вашою професією в майбутньому?
Анастасія:
– Бальні танці – це частина нашого життя, без якої ми себе вже не уявляємо. Із планів на майбутнє – це, безумовно, стати тренерами нашого з Романом власного танцювального клубу, судити найпрестижніші змагання, їздити на збори, вести лекції.
Роман:
– Наше життя поділилося на дві частини: до війни і під час війни. Раніше ми були звичайними дітьми, які мали багато мрій. Зараз відчуваємо тривогу за себе й наших близьких, але віримо в наші Збройні сили і дякуємо їм за кожен прожитий день. Ми продовжуємо працювати, щоб наші мрії стали реальністю. Наш життєвий девіз: «Never give up!»
Тарас КОМАРИНСЬКИЙ
