Одним з історико-культурних центрів Тернопільщини є містечко, що раніше називали Верхоставом. Пізніше місто на берегах Стрипи нарекли Зборовом, назва зберіглася дотепер. Попри давню історію, на його території не багато архітектурних пам’яток. Дерев’яні будівлі знищив вогонь. Проте, деякі священні пам’ятки міста вдалося зберегти, або відновити силами місцевих жителів.
Церква Преображення Господнього збудована в стилі бароко XVIII-го століття. Початково храм був дерев’яним, але пізніше його перебудували із каменю. Науковці вважають, що святиню збудували в часи заснування міста (перша письмова згадка про нього була в 1624-му році). Знайдені свідчення, що в середині XVII-го cтоліття німецький офіцер позначив на карті Зборівської битви місце, де знаходилася Преображенська церква. Зазначається, що дерев’яний храм збудували біля міського валу, поруч із західною міською брамою. Теперішня церква Преображення Господнього знаходиться саме на тому місці, яке було вказане на карті.
На початку XVIII-го століття церква зазнала реконструкції та стала трибанною: підвалини заклали із дуба, стіни – з соснового дерева. Дзвіниця теж була дерев’яною та мала аж чотири дзвони. Пізніше, протягом 1794-1798-го років, на місці дерев’яної церкви, збудували кам’яний храм за кошти місцевих жителів. Освятив його Львівський єпископ, родом із Зборова, – Микола (Скородинський). Окрім того, в той же час біля церкви спорудили дзвіницю святого Стефана. Важливо, що храм, разом із містом, пережив не одну пожежу та війну. Та навіть у важкі часи церкву не закривали і вона стала центром духовного життя громади. Святиня була відкрита навіть у радянські часи. Хоча в той час місцеві партактивісти знищили дзвіницю, церкві вдалося зберегти фігуру святого Стефана, яка сьогодні знаходиться в місцевому музеї «Зборівська битва».
Сьогодні святиня є пам’яткою архітектури національного значення. Богослужіння ведуть отці Українсько греко-католицької церкви.
У храмі зберігається копія чудотворної ікони, яка має свою історію. У 1755-му році на свято Архистратига Михаїла, в будинку отця Олексія Липинського ікона Розп’ятого Христа почала кровоточити. Вперше це побачила нянька дітей священника – Праксида Красівська. Пізніше явище відкрилося іншим людям, серед яких були о. Ізидор Бернацький, латинський парох зі Зборова та о. Іван Кульматицький, парох із Присівців. В 1757-му році Львівський єпископ Лев Шептицький розпорядився перенести ікону до храму. Крім того, для вшанування інколи впровадили 6 відпустів на рік: у день Різдва Івана Хрестителя, Святих апостолів Петра й Павла, Преображення Господнього, Різдва Пресвятої Богородиці, Успіння Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста. У часи Першої світової війни російські офіцери вивезли ікону з храму. Зараз в церкві зберігають її копію.
Також на території церкви стоїть хрест на честь скасування панщини 1848-го року, хрест Святої Тверезості, зведена каплиця Пресвятої Богородиці та споруджений пам’ятний знак на честь 500-річчя Берестейської церковної унії.
Ще одним визначним храмом Зборова є церква Новомучеників українського народу. Спорудили святиню на фундаменті римо-католицького костьолу, що існував впродовж 1730-1750-их років. Цікаво, що тодішній храм стояв на оборонних валах міста, де відбулася Зборівська битва.
За час свого існування на церкву неодноразово нападали, аби знищити святу пам’ятку. Один із нападів відбувся в 1943-му році, коли німецька окупація вирішила вивести церковні дзвони. Проте, четверо місцевих жителів сховали їх, аби вберегти від знищення. Знайти дзвони вдалося аж у 2006-му році під час ексгумації німецьких військових поховань. На щастя, вони збереглися і зараз та знаходяться в стінах храму. Під час Другої світової війни святиня потрапила під обстріл. У радянські часи зруйнували дзвіницю церкви, але над відновленням храму не працювали, оновили лише дах та зробили із нього двоповерховий склад.
Лише на початку 1990-их років з благословення єпископа Михаїла Колтуна, розпочали реконструкцію та будівництво церкви. Проєкт для цього розробив архітектор Володимир Водоп’ян, а відповідальність за це поклали на о. вікарія Василя Івасюка та о. Михайла Пошву. Та пізніше, через реорганізацію Зборівської єпархії, тимчасово зупинили розбудову храму.
Знову почали роботи над оновленням святині в 2002-му році, коли до парафії прийшов отець Олег-Тадей Нога. Саме тоді храм отримав свою теперішню назву – Церква Блаженних Новомучеників українського народу. Вперше в новому храмі провели відправу 25 грудня 2002-го року за участю та з благословення владики Михаїла Сабриги.
Цікаво, що основа інтер’єру храму закладена роботами коваля Михайла Зарицького, а іконостас мурований зборівськими майстрами за проктом о. Тадея. Церква внесена в реєстр, як пам’ятка архітектури місцевого значення. У власності парафії є проворство, господарські приміщення та катехитичний будинок.
Джерело: Тернопільська обласна рада
