Нещодавно в Україні згадували трагічні події на Майдані які відбулися 18-20 лютого 2014 року. До роковин трагедії ми вирішили згадати ті страшні дні та розпитати про них в безпосередніх учасників тих подій в активістів ГО «Автомайдан Тернопіль». Ця організація була створена ще до революції, але саме під час Майдану її учасники згуртувалися ще більше, задля того, щоб чинити супротив тодішній злочинній владі. «Автомайданівці» мобілізували свої сили та зуміли перерости в потужну організацію яка працює досі, займається волонтерством на сході та члени якої навіть зараз боронять Україну на східному фронті.
Керівник ГО «Автомайдан Тернопіль» Дмитро Гайдуцький погодився розповісти нам з чого все починалося саме для «автомайданівців», та як взагалі створювалося дане об’єднання.
Пане Дмитре, розкажіть, як для Вас розпочався майдан, і коли з’явився поштовх до якихось дій?
До Революції гідності я протягом 4 років був заступником голови організації «Дорожній контроль Тернопіль». Також ми виношували думку створити громадську організацію, яка б об’єднала автомобілістів файного міста. Згодом, коли почався майдан, ми почали думати чим саме зможемо допомогти. Зібравшись у вузькому колі: я, Віталій Крутиголова, Андрій Заболотний, Юрій Остап’юк та Роман Саган вирішили влаштувати автопробіги на підтримку майданівців. Перший наш автопробіг зібрав двісті двадцять машин, другий – три сотні. До того часу поняття «Автомайдан» в Тернополі не було взагалі.
Згодом автопробіги припинилися, чому?
У місті почався колапс, ми зрозуміли, що всіх проконтролювати важко, дехто почав зловживати, їздити по зустрічній. До того ж люди почали скаржитися на те, що ми їздимо по ночах та сигналимо, тому ми вирішили все це пригасити та попросили людей розійтися.
Яким був Ваш наступний крок, чим вирішили займатися далі?
Ми вийшли на тернопільський майдан з прапором дорожнього контролю. Коли оголосили про створення штабу національного супротиву то ми приєдналися від автомобілістів, прийшли в драмтеатр та запропонували свої послуги.
Буквально за кілька днів мені близько третьої ночі зателефонував міський голова Сергій Надал і сказав, що планується блокада обласної адміністрації. Ми зібрали людей, та стояли на задніх воротах, також наші активісти виходили на центральні входи. Згодом нас попросили забезпечити порядок в ОДА, щоб не було мародерства і ми кожен день заступали на чергування та слідкували за порядком.
Коли прийшла думка створити свою громадську організацію?
Саме тоді прийшла думка створити якусь свою організацію. Віталік Крутиголова сказав, що він не має бажання займатися «Автомайданом», оскільки в нього був «Дорожній контроль». Тому ми вирішили кожен займатися своїм та об’єднувати зусилля.
До слова, вже на той час ми доволі часто їздили на Майдан у столицю та супроводжували автобуси з Тернополя. Нам дуже допомагало те, що ми мали досвід спілкування з міліцією та даішниками зокрема. Дуже часто возили на Київ щити, медикаменти, все те, що звичайні автобуси провести не змогли, а ми шукали об’їзди та довозили це все.
Коли почалися більш активні події на Майдані ми почали створювати підрозділ, щоб мати свій штаб, співпрацювали із штабом національного супротиву, в якому я був учасником. В основі нас було четверо: Роман Саган, Андрій Заболотний, Юра Остап’юк та я. Саме тоді ми вирішили створити «Автомайдан Тернопіль».
Хто був засновником Тернопільського Автомайдану та як Вас обрали головою?
Після Нового року ми зібралися та вирішили оголосити про створення «Автомайдану Тернопіль». До слова, тих хто перебуває зараз в ВО «Автомайдан» тоді з нами не було нікого. Був лише Юрій Остап’юк, з яким ми це все починали, всі ж інші появилися вже потім.
15 січня 2014 року під час віче на Майдані ми проголосили про створення ГО «Автомайдан Тернопіль». Відразу почали складати статут, сама ж реєстрація нашої громадської організації відбулася у березні через тяганину з документами.
Зараз звучать версії, що мене обирали радою після ночі гніву – але ні, ніч гніву була пізніше.
Мене демократично обирали серед чотирьох людей. Ми зареєстрували нашу структуру, до нас доєдналися дуже багато автомобілістів, які нас підтримували, також автоклуби продовжували з нами співпрацювати.
Як відомо ідея створити блокпости навколо міста виникла в «автомайданівців», розкажіть, як це відбувалося.
Коли події на Майдані були в розпалі, почалися розстріли, почали гинути люди, я з хлопцями виїжджав на Майдан, а решти залишалися в Тернополі. Після ночі гніву, щоб запобігти колапсу в місті, прийшла ідея організувти блокпости. Їхню роботу координував я, також в нас були маршрути по патрулюванню, співпраця з самообороною, ми не спали по кілька діб поспіль. Нам дуже допомагали люди, які приносили їжу на блокпости, також долучалися ресторатори.
Саме тоді кількість активістів «Автомайдану» значно зросла?
На другий день після ночі гніву нас вже налічувалося близько тисячі чоловік. Тоді ми зробили тимчасові посвідчення. На той момент почали появлятися активісти, які є зараз у всеукраїнському об’єднанні. Вони долучилися до патрулювання міста.
Десь через тиждень після ночі гніву, коли вже все заспокоїлось, я познайомився з Ігорем Василівом, який саме приїхав з Підволочиська.
Тоді почали залучати всіх. Вирішили провести загальні збори, а для того зібрали представників автомобільних клубів, «Дорожнього контролю» та людей, які доєдналися вже безпосередньо на Майдані, а це десь близько двохсот чоловік. З них близько половини виявили бажання долучитися до ГО «Автомайдан Тернопіль». Тоді ми зібралися на нараду, обрали дванадцять членів ради, заступників та обрали двох людей відповідальних за внутрішню службу безпеки.
Чому в організації почалися непорозуміння серед активістів?
Вже згодом ми почали займатися біженцями, почалася анексія Криму. Після початку війни, 1 травня я та ще двоє активістів повезли на схід допомогу, 2 травня ми були під Слов’янськом. Ми побачили яка там обстановка, що там справжня війна. З того моменту, зрозумівши, що наша допомога потрібніша там, ми почали активно займатися волонтерством.
В той час в Тернополі деякі активісти «Автомайдану» почали висовувати пропозиції доєднатися до Києва. Деякі члени, зокрема ті, які зараз перебувають у ВО «Автомайдан», почали звинувачувати мене, що нібито я захищаю Надала, оскільки під час спроби захоплення Тернопільської міської ради ми відбили її, адже захоплення мерії було би великим ударом для міста. Ми не підтримували ніяких політичних партій, адже з самого початку вирішили відмежовуватися від будь яких політичних рухів.
Що призвело до розколу ГО « Автомайдан Тернопіль»?
На посаду заступника голови Тернопільської ДАІ хотіли призначити Андрія Леня, тоді ми зібрали нараду та знаючи про його не зовсім хорошу репутацію, вирішили не підтримувати, а блокувати його призначення. Але Юра Остап’юк та ще кілька активістів порадилися та написали рекомендаційний лист Андрію Леньо від «Автомайдан Тернопіль» за підписом заступника. Саме тоді почала розвалюватися рада, – з 12 осіб 9 проголосували категорично проти цієї особи. Почався доволі серйозний конфлікт із відстороненням Юри. Нас почали звинувачувати, що ми неправильно повелися, почався конфлікт та знову почали говорити про об’єднання з київським «Автомайданом». Було скликано збори, на яких мене хотіли зняти з посади голови, проте це зробити їм не вдалося. Саме тоді і почався розкол, таємні зустрічі з Хаджиновим, а згодом зненацька з’явилася публікація про створення тернопільського осередку «Автомайдану». Мене почали обливати брудом, та в якусь боротьбу з ними я вступати не хотів, оскільки війна на сході забирала весь час.
Чим зараз займається ГО «Автомайдан Тернопіль»?
Незважаючи на все ми втрималися на плаву, коли почалися призови багато наших хлопців пішли на війну, багато і зараз продовжують воювати, багато активістів займається волонтерством. Ціль «Автомайдану» була скинути Януковича, допомогти Майдану, після того ми зробили заяву що переключаємося на активну роботу та на війну. Звичайно, що ми переможемо і східного агресора, так само як ми перемогли і на Майдані, шкода, що є люди, що прийшли нізвідки на все готове, котрі втираються у довіру задля вирішення якихось своїх незрозумілих цілей, але на них просто не вистачає часу, того самого, який потім розставить усе на свої місця.
