Це була хвилина, коли слова тонули у сльозах, а біль виривався із сердець криком душі.
Леонід був люблячим чоловіком і турботливим батьком, сином. У нього залишилися найрідніші люди — тато Юрій, дружина Марія та дві донечки – Даринка і Валерія, які відтепер ростимуть з світлою пам’яттю про свого Тата-Героя.
Про це повідомляють у Байковецькій обʼєднаній громаді.
«Дружина не могла стримати розпачу, її плач зливався з плачем рідних, друзів та побратимів.
Усі, хто прийшов провести Героя в останню путь, схиляли голови у глибокій скорботі. Сльози текли по обличчях чоловіків і жінок, дорослих і літніх — бо втрату такого сина громади відчув кожен», – повідомляють у соцмережах Байковецької обʼєднаної громади.
Життя військовослужбовця обірвалося 24 серпня 2025 року на Харківщині.
Леонід Юрійович 1994 року народження.
Труну, накриту Державним Прапором, проводжали зі сльозами й квітами. Село занурилося у тишу, яку зрідка проривав гіркий плач. Земля прийняла свого воїна, а люди — назавжди зберегли його у своїй пам’яті та серцях.
Його серце билося любов’ю до сім’ї та України, яку він мужньо боронив. Тепер він назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, односельців як світла, щира, добра людина.
«Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким.
Схиляємо голови у скорботі та дякуємо за подвиг», – йдеться у дописі.
Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою!
