Початок творчого шляху та здобутки

– Богдано, розкажіть трохи про себе. Чому зі всіх музичних інструментів ви обрали саме флейту?

– Я народилася в Тернополі, тут живу вже 14 років, навчаюся в ЗОШ № 11. Мої батьки розповідають, що змалку я постійно чимось цікавилася, завжди хотіла пізнавати щось нове, тому записали мене на заняття з англійської мови, малювання. Згодом я деякий час відвідувала центр народної творчості, де співала в хорі. А як я любила музику… Категорично відмовлялася засинати, в тиші, обов’язково фоном повинна була звучати якась мелодія чи пісня. Особливо мені подобались коломийки або «Мурка» Гриця Драпака, яку в той час часто вмикали на радіо. Відео з сімейного архіву, на якому мене намагаються заколисати під «веселу музику» і зараз викликають добру посмішку та розчулення як у мене, так і в батьків.

Але я не просто любила слухати музику, а й хотіла сама вміти її відтворювати, тому в шестирічному віці привела батьків за руку до музичної школи і сказала: «Хочу тут грати на флейті». Чесно кажучи, з плином часу, вже забула, звідки взявся цей потяг саме до флейти. Першим моїм інструментом була сопілка (потрібно було починати вчитися з чогось простішого), я чемно вивчала її, але весь цей час не переставала мріяти про флейту.

– Кожен музикант мріє про перемоги на конкурсах. У вас вони є?

– У вісім років я вперше взяла участь в обласному конкурсі ім. М. М. Старовецького, де виборола І місце в своїй категорії. Згодом були інші перемоги на всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Зокрема, стала лауреатом І премії у міжнародному фестивалі-конкурсі «Мій зірковий час», лауреатом І ступеня п’ятого міжнародного фестивалю-конкурсу «Файна Україна», виборола ІІ місце на міжнародному конкурсі юних виконавців на духових та ударних інструментах «Львівські фанфари 2020» (досі пам’ятаю як я тоді не спала ночами, переглядаючи результати оцінювань членів міжнародного журі), а на міжнародному конкурсі «Львівські фанфари 2021» здобула вже І місце, стала лауреатом І премії на міжнародному конкурсі «Джерело надій» та інших. Цьогоріч маю нові перемоги на обласному конкурсі ім. М. М. Старовецького, на обласному конкурсі «Творчість юних», а на всеукраїнському конкурсі виконавців на духових та ударних інструментах ім. В. Старченка посіла ІІ місце. На мою думку, наші обласні та всеукраїнські конкурси практично не поступаються міжнародним за своєю організацією та рівнем професійності.

– Ви виступаєте сольно, чи у складі якогось музичного колективу??

– У моїй практиці є і сольні виступи, і у складі духового оркестру, який є гордістю нашої музичної школи № 2 ім. М. Вербицького. До кожного виступу в складі колективу я ставлюся з особливою відповідальністю і впевнена що це відчуття супроводжує кожного музиканта, адже кожен з нас вносить свою частку в роботу такого злагодженого механізму, яким є оркестр.

Я завжди радію новому досвіду не лише участі в концертах, але й у їх організації. І саме в загальноосвітній школі ці навики найчастіше вдається отримувати. Написання сценаріїв, вибір теми для конкурсу «Перевтілення», створення завдань для квестів, участь у флешмобах та наші репетиції перед виступами. Це все особливо запам’ятовується коли поруч дійсно креативні наставники та особистості, з якими ви, здається, інколи розумієте один одного з півслова, а потім ще довго згадуєте всі моменти, які разом пройшли.

Не музикою єдиною

– Чим, окрім музики, ще цікавитеся?

– Взагалі, я люблю як творити, так і витворяти (усміхається). Обожнюю поринати в читання, як художньої літератури (наприклад, фентезі, детективів), так і наукової з історичними фактами. Одним із моїх улюблених творів літератури, які я можу перечитувати безліч разів – фантастична п’єса Лесі Українки «Лісова пісня». Перечитування її поезії завжди затамовує подих. На Всеукраїнському конкурсі учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!» присвячений Лесі Українці я здобула І місце в номінації «Декламація».

Особливе місце у моїх вподобаннях посідають подорожі та той приплив енергії, який я відчуваю, коли дізнаюсь щось нове. Ніщо не зрівняється з тим старовинним духом що панує в замках, палацах, фортецях, підземеллях, храмах. Прогулюючись давніми коридорами, так і хочеться хоча б віртуально відчути себе учасником тих подій, що стали легендарними. Після кожної подорожі я обов’язково цікавлюся додатковою інформацією про місця, в яких побувала.

У пам´яті збереглася згадка зі щорічного святкування Дня народження школи, ще в довоєнний час, під час якого я отримала нагороду Гран Прі за український віночок, який був настільки великий, що мені спочатку доводилося вдома вчитися ходити в ньому.

А іноді просто виникає бажання сидіти в тиші та малювати, можливо, іноді зрозумілі тільки мені ескізи. До речі, ці малюнки, зазвичай, так і залишаються чорно-білими, тому що… мені так подобається.

– Флейті приписують чи не магічні властивості гіпнотичного впливу на тварин, яким, наприклад, користуються заклиначі змій в Індії. Ви не помічали чогось подібного за своїм інструментом?

– Звичайно, я неодноразово  помічала за звучанням флейти щось чарівне. Цей інструмент не просто так згадується в багатьох культурах світу. Не можу бути впевненою щодо гіпнотичного впливу флейти на тварин, зокрема на змій, бо не досліджувала цю тему, але однозначно, що на людей вона може мати вплив. Її звучання як у сольному виконанні, так і в супроводі оркестру не може залишити байдужим нікого зі слухачів. Ніжна мелодія, яка виконується на флейті, може проникнути у ті найпотаємніші закутки душі, про які навіть сама людина може й не здогадуватися. Хоча мелодія здатна бути не лише ліричною, але й сповненою рішучістю та впевненістю (звичайно, це все однозначно залежить від виконавця). Не можу не згадати про оперу В. А. Моцарта «Чарівна флейта», у якій можна зрозуміти характер флейти, наче окремої особистості.

– Наостанок у вас є можливість коротенько сказати все, що вважаєте за потрібне.

– Я вдячна усім, хто так чи інакше відіграв або відіграє значну роль в моєму житті. Нашим безстрашним воїнам дякую за захист, за можливість вільно жити і займатися тим, що мені подобається. Батькам – за розуміння, підтримку, іноді терпіння, за однозначне право вибору моєї діяльності та можливість реалізувати себе. Вчителям та наставникам – які мене, насамперед, вчать вчитися, аналізувати, досліджувати, креативно мислити та дають можливість проявляти себе та підтримують у нових задумах. А також тим творчим людям, з якими я маю можливість спілкуватися та обмінюватися досвідом.

Тарас КОМАРИНСЬКИЙ