21 червня 1908 р., 115 років тому, народився греко-католицький священник, капелан, політичний в’язень, історик, доктор філософії (1953), професор УВУ, педагог, дійсний член НТШ у США (1968), публіцист, мемуарист, громадсько-політичний діяч Нагаєвський Ісидор, син Дмитра.

Якось відомий український письменник Б.Лепкий зауважив, що нашій нації дороге кожне людське життя. Справді, багато можна зробити для свого народу не тільки на полі бою за свободу країни зі зброєю в руках, а й на еміґрації. Це довели своїм життям і творчістю багато уродженців Тернопільщини, серед котрих і учасник національно-визвольних змагань, доктор філософії й історії Ісидор Нагаєвський. Він був ув’язнений і поляками, і гітлерівцями…

Подарувала світові сміливого українця-патріота у першій половині ХХ ст. селянська сім’я Нагаєвських із села Полівці, що на Чортківщині. Галичина у той час входила до Австро-Угорщини, зокрема до Королівства Галичини та Володимирії. Батьки охрестили свого сина ім’ям Ісидор, що означає «дар богині Ісіди». Початкову освіту здобув у рідних Полівцях, гімназійну – в Чорткові, Тернополі, Рогатині, а вступні іспити склав у 1929-ому в Бережанах. Закінчив Греко-католицьку богословську академію у Львові (1934).

Він керував хором у Полівцях. Наступного року у рідному селі, в місцевій церкві св. Миколи, де його хрестили, був рукопокладений на священника, і відслужив свою першу Службу Божу в присутності односельчан і багатьох краян із сусідніх сіл.

Отець Ісидор був одружений із Ольгою Цепендою з с. Джурина, яка навчалася в школі сестер Василіянок у Львові. Вона була членом Юнацтва ОУН, від 1935 р., проживала з чоловіком-священником на парафіях Галичини, потім еміґрувала з ним до США, де сприяла виданню чоловікових праць, поповнювала експозиції Пантеону пам’яті Воїнської Слави дивізійнииків у США.

Отець Ісидор служив вірою і правдою галичанам у церквах с. Могильниця і Залав’є (нині Тернопільського району), від 1937 – у с. Білявинці

на Львівщині. За національно-патріотичну діяльність був ув’язнений у липні-вересні 1939 р. польською владою у таборі Берези Картузької (нині Білорусь). Щоби не попасти в лапи НКВС УРСР, в грудні того ж року перебрався до окупованої німцями Польщі. Служив священником і одночасно проводив роботу референта Українського допомовогого комітету у м. Грубешів. У 1943 р. був арештований гестапо, але згодом звільнений. З благословення Митрополита Андрея Шептицького у 1943–1944 рр. служив капеланом дивізії «Галичина». Влітку 1945-го був священником у таборах для інтернованих в американській окупованій зоні в Німеччині та Італії.

Дослідник християнства та історії України

У 1947 р. о.Нагаєвський еміґрував до США. Служив парохом в українських церквах штату Пенсільванія (Нью-Джерсі, Флорида, Огайо), продовжуючи християнсько-місіонерські справи нашого краянина о. Івана Волянського. Був членом Американського історичного товариства, головою секції Українського богословського наукового товариства.

До 1959 р. редагував журнал «Месіонер». Навчався в університеті. Отець Ісидор у 1953 р. отримав науковий ступінь доктора філософії в УВУ (Мюнхен, Німеччина) та звання професора церковної історії. У 1957 – доктора наук. З-під його пера в 1950 р. вийшла у світ історична праця «Католицька церква в минулому і сучасному України», в 1954-у – «Кирило-Мефодієвське християнство в Русі-України», у 1956 – Рим і Візантія: Вселенська Церква і Патріархат» та «Рівноапостольна свята Ольга-Олена княгиня й володарка Руси-України…», в 1957 – «Князь Ізяслав Ярославович і папський престол». Церковна історія поповнилася працею латинською мовою о. Ісидора Нагаєвського у 3 томах під назвою «Історія римських вселенських архієреїв» (1964-1 том, 1967-2-й, 1981-3-й). У 1958 р. світ побачило видання «Нарис історії Галицької митрополії…», а в 1961 – «Стародавня Україна в світлі історичних пам’ятників».

У 1962 р. доктор історичних наук о. Нагаєвський опублікував книгу «History Ukraine» («Історія України»). Від 1963 р. наш краянин був професором історії Українського католицького університету в Римі. Учений-теолог видав англійською мовою в 1966 р. працю «History of Modern Ukrainian State. 1917-1923.» («Історія новітньої Української держави»). У 1989 р. історик-теолог надрукував історичну працю «Історія Української держави ХХ століття», яку перевидано в 1994 р. в Києві. У цій книзі на основі документів, свідчень сучасників на тлі тогочасних подій у Європі висвітлено події в Україні часів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії (1917-1921 рр.). Історик описує події боротьби за державність України в усій її складності і суперечності. Автор з гіркотою зауважує: «Дивлячись на Київ та його мешканців, бачимо, до якої байдужості може довести народ довга неволя, а ще більше вплив лідерів, які по–наївному вірили в соціалістичне братство народів і не подбали про підготовку народу до боротьби на смерть і життя в обороні його прав». Домінує думка, що Україна могла стати вільною державою ще тоді.

У 1991 р. були надруковані книги «Християнська наука» та «Проповіді». Усіх праць священнослужителем, доктором наук о. Нагаєвським з історії Церкви та історії України видано понад два десятки.

Хіба міг би отець-доктор Нагаєвський опублікувати ці свої твори в радянській (атеїстичній) Україні?

«…Немає більшої любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх»

Перу отця Ісидора Нагаєвського належать і мемуари «Тернистим шляхом. Спогади священника про Березу» (1957), «Між двома війнами. 1939-1941: Спогади» (1960), «Спогади польового духовника» (1985). Дуже теплі та щирі у спогадах капелана є слова про вояків з Галичини: «Обов’язок польового духівника, до якого я був покликаний, був глибоко людський і батьківський. Стрільці в часі вишколу й у часі боїв виявилися добрими парафіянами. Я любив їх, наче своїх власних братів або синів. Кожний духівник був між стрільцями живим свідком їх релігійних, моральних і національних ідеалів, за які вони в кожній хвилі готові були віддати своє життя. Багато разів я мав нагоду пізнати вартість їх сердець. Скільки Божих ласк я одержав, що залишили глибокий слід у моїй душі. Стоячи на колінах біля важкопораненого, якому міномет обірвав руку і ноги, але в його очах ще жевріло життя, я кріпив його упованням на Господа і виправляв на вірну дорогу. А потім…опинившися на самоті, десь у кутку, я на колінах молився і плакав за ним, не маючи сили побороти великого жалю, який викликала в мене його геройська смерть. Так багато вмирало синів мого народу. Вони життя своє віддали на його захист і на його вічну славу, бо немає більшої любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх».

У своїх творах автор критично оцінював діяльність провідників українських національно-визвольних змагань, об’єктивно розкриває причини поразки національно-визвольної боротьби на початку 20 ст.

Теолог Нагаєвський – автор книги «Батьки і діти» (1917), статей на релігійно-морально-педагогічні та історичні теми, рецензій. В «Історико-меморіальному збірнику «Броди і Брідщина» (1988) опубліковано статі нашого краянина «Причинки до історії Бродів і околиць» та «Жмуд споминів про Брідщину».

Борець за Українську державу, провідний український дослідник християнської Церкви та її історичної ролі в житті українського народу о. Нагаєвський, знайомий Митрополита Андрея Шептицького, кардинала Йосипа Сліпого, автор понад 20 професійних книг вів також проповіді по радіо «Воскресіння» з Ватикану за часів Брежнєва. Учений-теолог співпрацював із редакціями часописів «Шлях» та «Америка».

Останні роки життя проживав у американській Пармі, де найчисельніша українська громада.

Помер отець Ісидор Нагаєвський 7 травня 1989 р. в Пармі, штат Огайо у США.

Жителі Полівців спорудили й освятили пам’ятник Борцям за волю України. Педагоги місцевої школи використовують праці свого односельчанина Ісидора Нагаєвського в навчально-виховній роботі, старожили села пам’ятають день його освячення у місцевому храмі та релігійні радіопередачі в часи атеїзму. Ім’я нашого краянина та відомості про його творчу спадщину поширюються також в енциклопедичних виданнях, науково-популярних книгах і статтях.

Іван БАНДУРКА