Зима бере своє, і через холодну погоду серйозних змін на лінії фронту не очікують.
Аналітики вважають, що погана погода заважає використанню бронетехніки в західній частині Запорізькій області, але українські війська все ще атакують російські позиції піхотними підрозділами.
Міністерство оборони Великобританії оцінило, що жодна зі сторін не досягла суттєвого прогресу на Куп’янському та Авдіївському напрямках, а також на східному (лівому) березі Херсонської області, де тривають найбільш інтенсивні бої.
Там додали, що морозні погодні умови взимку, ймовірно, сприятимуть поновленню більш активних бойових дій, а тривала дощова погода навряд чи зупинить українські, чи російські атаки.
Отже, війна не матиме спину. Та чи маємо ресурси, щоб давати відсіч ворогу? Нещодавно міністр оборони США Остін заявив, що ЗСУ готові до бойових дій узимку, і мають всі необхідні засоби для успіху. Він додав, що останній пакет військової допомоги на 100 млн дол. включає зимове спорядження.
Втім є й тривожні звістки. Зокрема, видання Bloomberg зазначає, що допомога Україні від США відкладається на місяць або довше – до середини грудня або ж ще пізніше. Це ставить під сумнів здатність Вашингтона підтримувати потік зброї, який, на думку адміністрації Байдена, так і українського уряду, є життєво важливий. Нагадаю, президент Байден запросив 61 млрд доларів для України. Прихильники України в Конгресі ведуть важку боротьбу за цей великий пакет допомоги. «В українців закінчується паливо, зброя та боєприпаси», – заявив демократ Кунс, який має тісні зв’язки з Байденом. Однак протистояння республіканців та демократів у Конгресі може призвести до того, що Конгрес розглядатиме надання допомоги у новому році. Й це при тому, що в США усвідомлюють, що ресурси, доступні для України, вичерпуються.
Попри це, Німеччина й решта Європи продовжують надавати нам допомогу. Йдеться про те, що обсяг зростатиме (принаймні є такі обіцянки). Так, учора до Києва з неоголошеним візитом приїхав міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. Мета візиту – підтвердження підтримки України з боку Берліна, навчання солдат ЗСУ та військова допомога Києву, повідомили у Міноборони Німеччини.
Однак без американської допомоги буде сутужно, а надто зважаючи на те, що пунін готовий витрачати на війну у 2024 році до 12 мільярдів доларів у місяць.
Що зараз на фронтах? Як повідомляють у Генеральному штабі ЗСУ, на Сіверському та Слобожанському напрямках противник зберігає військову присутність у прикордонних районах, проводить активну диверсійну діяльність з метою недопущення перекидання наших військ на загрозливі напрямки, нарощує щільність мінно-вибухових загороджень вздовж державного кордону в бєлгородській області.
В зоні відповідальності оперативно-стратегічного угрупування військ «Хортиця» на Куп’янському напрямку ворог вів штурмові дії в районах Синьківки та східніше Петропавлівки Харківської області, підрозділами Сил оборони України відбито 10 атак.
На Бахмутському напрямку наші захисники відбили 20 атак противника в районах Кліщіївки, Андріївки та східніше Південного Донецької області. Також Сили оборони України продовжують штурмові дії південніше Бахмута Донецької області, завдають ворогу втрат у живій силі та техніці, закріплюються на досягнутих рубежах.
В зоні відповідальності оперативно-стратегічного угрупування військ «Таврія» на Авдіївському напрямку загарбники не полишають спроб оточити Авдіївку. Наші воїни стійко тримають оборону та завдають ворогу значних втрат. Безуспішними були наступальні дії противника східніше Новобахмутівки, Степового, Авдіївки та Первомайського Донецької області, де підрозділами Сил оборони України відбито 10 атак противника.
На Мар’їнському напрямку ворог вів безуспішні штурмові дії в районах Мар’їнки, Побєди та Новомихайлівки Донецької області, де силами оборони відбито 12 атак противника.
На Шахтарському напрямку ворог вів безуспішні штурмові дії в районі Старомайорського Донецької області, де наші захисники відбили 2 атаки.
На Запорізькому напрямку противник вів штурмові дії поблизу Роботиного та північно-західніше Вербового Запорізької області, успіху не мав.
Водночас, Сили оборони України продовжують ведення наступальної операції на Мелітопольському напрямку, завдають окупаційним військам втрат в живій силі та техніці, виснажують ворога вздовж всієї лінії фронту.
У зоні відповідальності оперативно-стратегічного угрупування військ «Одеса» на Херсонському напрямку Сили оборони надалі утримують зайняті позиції на лівобережжі Дніпра, ведуть контрбатарейну боротьбу та завдають вогневе ураження по тилах противника.
Війна, попри те, що її уже називають позиційною, усе ж є динамічною. Якщо із матеріальним забезпеченням – військовим обмундируванням, харчуванням, нібито проблем немає, то із озброєнням є значний дефіцит. Як написав один воїн з передової у соціальній мережі: «У нових умовах сучасної війни надзвичайно важливу роль почали відігравати тактичні ударні дрони. Нам потрібні мільйони дронів. Не тисячі, мільйони. Росіяни використовують один ударний FPV дрон проти одного бійця, навіть не проти танку. Знайомий комбат забезпечив собі 700 метрів сірої зони шляхом скидів «весільними дронами» – мавіками. Умова одному оператору БПЛА була поставлена – 30 скидів на день. Скидають не тільки по виявленому ворогу, але і в кожну нору та кущ, де може бути ворог – це в умовах позиційної війни».
А ще автор допису акцентує на тому, що ми досі не маємо ґрунтовних засобів проти ударних дронів «Ланцет» та розвідувальних «Орланів»: «Ми маємо вибудовувати ешелоновану оборону та захист повітряного простору від дронів не на рівні бригад, а на рівні батальйонів та рот. Засоби РТР для виявлення БПЛА мають бути в ротах, взводах, відділеннях. А це означає повну зміну концепції застосування таких засобів. Деякі підрозділи вже купують мисливські рушниці 12-16 калібру, аби спеціальними набоями збивати дрони зі скидами та FPV, бо інших засобів немає або не достатньо. При цьому технічні рішення є, але вони не мультипліковані державою та не поступають масово у війська».
Держава має чітко розуміти потреби і реалізовувати щоденні виклики вчасно. Наші ж хлопці героїзмом, жертовністю тримають міцно фронти. І це не високопарні слова. Процитую ще одного воїна (бо краще за тих, хто нюхає порох, не напишеш). «У штурмовики мені трохи запізно, тому виконую певні обов’язки у певному неглибокому напівтилові. Люди приїздять коли з нуля, коли з першої-другої ліній. Ось приїхав дядько з одного знаменитого добровольчого підрозділу. Ніяких браслетів, сережок, татух, фєнєчок і шеврончиків. В немодному камуфляжі у мастилі і солярі, вся машина пробзділа куревом, паливом і дешевою, підвішеною на дзеркалі, «вонючкою». Отримав, що треба, не перевіряючи, підмахнув папірці (яких останнім часом побільшало в рази), потиснув нам руки своїм крабом з брудними нігтями, скочив у корча і поїхав. А ми стоїмо і дивимось у слід. А дядько на корчі поїхав туди, де зараз тяжко гепає і звідкіля приходять хвилі – землею і повітрям.
А другий приїхав на роздовбаному універсалі «Сітроен» і довго не міг розписатись у журналі. Руку, каже, в Солєдарі побило, три пальці не працюють. Написав я його ім’я і прізвище, криву карлюку на місці підпису вже він якось сам намалював. Вийшло схоже, майже як у посвідченні. Коли вантажили військове майно, тримали ляду багажника: теж, каже, перебило при обстрілі. Не помітив, де і коли, а ремонтувати ніколи. Везе ж машина? – везе, ну і добре.
А модні пацани на свіжопофарбованому в зелене L-200, новенькому і блискучому, на якому муха не валялась, заскочили, вхопили – і вперед, до своїх. Всі в патчах, серьожках і фєнєчках, все, як дівчата люблять. Шило в дупі, аж підскакують. Глоки, мотороли, старлінк на даху.
А ще один майор приїхав на добре вилизаному «Паджеро», перевірив серійні номери, акти, накладні, комплектність, кількість і номенклатуру, і опис в документах, щоб відповідав опису в формулярі, і розписався у всіх екземплярах, і всі що треба йому поклав в окрему стопочку, а що нам лишалось – в окрему. Потис всім руки і поїхав. Так, теж туди, де гримить і гупає.
Тобто всі різні, дуже. Різні частини і підрозділи, різні люди. Спільне лише одне: жодного разу не зустрів унилого г…на. Пили каву, курили, говорили за війну і за політику. Не всім все подобається, це ясно. Але унилого г…на не зустрів жодного.
Це я пишу в режимі щоденника. Не бачив переляканих, понурих, пофігістів. Не бачив «какаяразніца» – жодного такого не бачив. А, і ще: чим ближче до нуля, тим красивіші люди, і тим смачніше готують кухарі. Не знаю, чому так».
Ольга КУШНЕРИК
