Нещодавно на засіданні ученої ради в ТНТУ відбулося нагородження професорсько-викладацького складу та студентів з нагоди Дня науки. У торжествах брали участь керівники області, міста, департаментів.
Я теж був щасливий отримати чергову грамоту. Збирався сказати кілька подячних слів. Проте мій сусід по лаві, письменник, громадський діяч, заслужений діяч мистецтв України,
Член Національної ліги українських композиторів, кандидат
історичних наук, поет, бард, учений-українознавець Олег Герман розповів про свого знайомого, передовика виробництва, який отримував багато грамот та обклеїв ними одне маленьке приміщення у квартирі, у якому час від часу мусить посидіти. Я ж хотів згадати про дітей, онуків, які будуть пишатися, але він сказав, що вони на ті грамоти дивляться як на пострадянські, архаїчні пережитки. Керівники підприємств на грамоти теж уваги не звертають. Ігнорують їх і у Пенсійному фонді, і навіть там (Олег Михайлович багатозначно показав пальцем догори – святий Петро теж на них уваги не зверне)…
Тому вкотре хочеться запитати: чи буде колись хоч якась ціна грамотам, дипломам, подякам? Їх сьогодні часто використовують без супровідних положень. Чи ближчою до народу стає влада, яка роздає такі відзнаки?
Іноді зустрічаюся і спілкуюся на цю тему з працівниками органів місцевого самоврядування, господарниками, політиками та громадськими діячами. Нещодавно телефоном розмовляв з колишнім головою обласної ради, головою Народного руху України у Тернопільській області, депутатом Верховної Ради України кількох скликань Богданом Бойком. Я деякий час був його заступником в обласній раді. Запитав, чи не сумує за Тернополем, чи давно заходив у наш будинок влади. Богдан Федорович якось знітився, а тоді сказав, що якось хотів зустрітися з керівництвом області, поговорити про сьогоднішні проблеми, походити коридорами, де працював майже 10 років. Але… не пустили.
– Як не пустили, а ви відрекомендувалися? – запитав я.
– Так, чергові навіть з кимсь радились, а потім відмовили…
Чому ж нинішня влада не хоче спілкуватися з мудрими людьми, які мають великий життєвий та професійний досвід. Звичайно, легше просто час від час вручити грамоти… грамотним.
Голова обласної організації спілки письменників Валентина Семеняк скаржиться, що сьогодні важко вижити, приміщення не опалюється, не закриті питання оренди, є інші проблеми, а влада не цікавиться навіть такою організацією, яка у 1987-му створила засади для виникнення Народного руху України і глобальних політичних змін в Україні.
Знаємо – війна, але вона, як відомо, має робити нас дружнішими, співчутливішими. А чомусь байдужість, черствість розповсюджуються з неймовірною швидкістю.
Тому допоки не буде національної державницької ідеологічної доктрини, не буде поваги до старших – не буде шани до влади, не буде перспективи розвитку авторитетної, відповідальної держави, не буде ефективного управління. І чи можуть вирішити проблеми у державі папірці у вигляді грамот?
Богдан АНДРУШКІВ,
член Національної спілки письменників,
заслужений діяч науки і техніки України
