Під такою назвою 10 листопада у музеї Юліуша Словацького урочисто відкрили виставку художника-різьбяра Василя Петровського.

Уже минуло три роки, відколи Василь Петровський стрімко увірвався в творче життя Кременця. Це місто й раніше не було йому чужим, адже тут він провів свої студентські роки. І ось через пандемію коронавірусу він змушений був повернутися з-за кордону, де вже здобув певне професійне визнання. У мистецтві він впевнено зайняв місце, що, здавалося, чекало на нього. Мистецтво художньої обробки дерева глибоко вкорінене у ментальність українського народу.

Митець не дуже задоволений, коли його називають скульптором або різьбярем. Адже, поняття «скульптор» – обмежує. Художник – це ширше поняття. Він досконало володіє різцем, його роботи мають чітку, виважену композицію, несуть глибоке смислове навантаження. Ці роботи – радше картини в дереві. Про те, що творчість Василя Васильовича відома, а його особа – шанована, свідчить велелюдність заходу.

Привітати автора та оглянути виставку прийшли очільник районної військової адміністрації Віталій Кудлак, представники Кременецької міської ради, директор ботсаду Антоніна Ліснічук, проректор КОГПА ім. Т. Шевченка Микола Курач, викладачі, директор ДІАЗу Василь Ільчишин, кременецькі митці, гості з Рівного та Тернополя, студентська молодь. Василь Петровський цікаво і змістовно розповідав про свій творчий шлях, про зміст виставки, охоче відповідав на численні запитання.

Виставка діятиме у музеї Словацького до кінця листопада.

Олена ГАСЬКЕВИЧ, старша наукова співробітниця музею Ю. Словацького