Був дуже впертим до роботи
у Гримайлівській громаді попрощалися із 34-річним захисником Андрієм Сагайдаком. Військовий загинув 20 червня під час виконання вогневого завдання на донецькому напрямку.
Про це розповів заступник командира батальйону з артилерії 67 ОМБр Роман Безкостий. Прощалися з військовим у селі Саджівка Гримайлівської громади.
Андрій Сагайдак служив у артвзводі 2 стрілецького батальйону 67 ОМБр, каже Роман Безкостий.
“Андрій служив з вересня 2023 року на посаді водія. Він і машини ремонтував, і на позиції виїзджав. І от 20 червня Андрій працював на гарматі, зарадяжав її. Під час роботи по них відкрили артобстріл і так наш Механік загинув”, – зазначив командир батальйону.
Роман Безкостий пригадує, яким був Андрій у побуті:
“До війни Андрій ремонтував вантажівки, то ж він був людиною, яка вміло ремонтувала техніку. Він це робив легко. Був дуже впертим до роботи, хотів, щоб все було ідеально. Також Андрій був дуже сміливий та дружелюбний”.
У Андрія Сагайдака залишилася матір, батько та сестри.
Завжди приходив на допомогу
У Байковецькій громаді попрощалися із військовослужбовцем Андрієм Луцівим.
Чоловік помер в лікарні 12 червня 2024 року. Він був солдатом 107-ї реактивної Кременчуцької бригади. В липні йому мало б виповнитись 40 років. У захисника залишилися батько, мати та сестра.
Андрій Луців народився 26 липня 1984 року у Байківцях. У 2003 році закінчив Тернопільське ВПУ №4 за спеціальністю столяр. З початку російсько-української війни Андрій став на захист України й був мобілізований 23 березня 2022 року.
“У нашій бригаді Андрій Луців був водієм-майстром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки. Побратими згадують, що Андрій завжди приходив на допомогу й не відмовляв у підтримці. Також Андрій захоплювався виробами з дерева й після перемоги планував відкрити своє підприємство. Хлопець був спокійною та ввічливою людиною, завжди звертався з повагою до інших захисників, незалежно від посади, звання чи віку”, — йдеться у повідомленні 107-ї реактивної артилерійської Кременчуцької бригади.
Бився у самому пеклі зі злом
у Байковецькій громаді провели в останню дорогу військовослужбовця Віктора Моргала.
Загинув чоловік 13 червня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Харківщині. Віктор працював у комунальному підприємстві “Байковецьке”. Чоловікові було 57 років.
“Загиблий воїн Віктор щодня, щоночі боронив нас від російських військ. Нас інколи дратують повітряні тривоги, а він у самому пеклі бився зі злом, без вихідних, інколи не спав, не їв. До останнього подиху він був свідомим своєї місії — бути патріотом, бути нашим захисником”, — розповів отець Роман Гриджук.
Жителі громади зустріли тіло військовослужбовця. Панахиду провели у церкві Пресвятої Трійці. Поховали бійця у селі Шляхтинці.
Востаннє повернуся до батьківського дому
Підгороднянська громада зустріла загиблого Героя Ігоря Івановича Погорільця, який востаннє повернуся до батьківського дому. На щиті…
Сержант Ігор Погорілець був призваний на військову службу в липні 2023 року. Командував піхотним відділенням. Загинув 11 червня поблизу населеного пункту Кам’янське Запорізької області. У березні йому виповнилося 52 роки. У останню земну дорогу громада проводжала свого загиблого захисника. Віддати шану Герою прийшли друзі, односельці, мешканці громади, побратими.
“Слава та вічна пам’ять Герою! Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!” – написали на сторінці громади.
Двоє донечок залишились без батька
У с.Застіноче Теребовлянської громади відбувся чин похорону солдата Івана Сироти. Попрощались із захисником 21 червня.
Провести в останню дорогу мужнього сина України прийшли його найближчі та найрідніші люди, представники влади, військовослужбовці, побратими, друзі, односельчани, мешканці сусідніх сіл.
Остання земна дорога Героя від дому до храму була устелена живими квітами. Відспівали Івана Сироту в церкві святого Миколая та з почестями поховали на сільському кладовищі. За військовою традицією на честь захисника пролунали Державний Гімн України та військовий салют.
Іван Сирота служив радіозондистом у артилерійській розвідці з квітня 2022 року, захищаючи Україну від російського окупанта. Воював під Харковом, Бахмутом. Помер 19 червня у лікарні від важкої хвороби на 43 році життя.
Двоє малолітніх донечок залишились без батька, молода дружина – без мужнього чоловічого плеча, мама – без сина.
“Ще один мужній захисник поповнив лави небесного війська. Пам’ятаємо усіх українських воїнів, які віддали життя за рідну землю. Їхній подвиг навіки в наших серцях і в історії нашого народу”, – написали на сторінці громади.
Герої не вмирають!
Зоряна ДЕРКАЧ
