Сьогодні ж, після реабілітації він повернувся вже до нової роботи – представляє і координує роботу ветеранського простору «Незламні духом» у поліції Тернопільщини. Каже, що має бажання і допомогти всім ветеранам та ветеранкам, хто опинився у схожій ситуації.

Пише Департамент комунікації  Національної поліції України.

Боєць Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» Руслан Пелехатий разом із побратимами захищав країну від ворога на Донеччині, брав участь у проведенні штурмових дій в населених пунктах Кліщіївка, Андріївка та Курдюмівка. У жовтні 2023 року на Бахмутському напрямку він втратив ногу, але це зробило його ще сильнішим. Про реабілітацію та життя після поранення боєць розповів особисто.

Руслан Пелехатий – один із тих поліцейських добровольців, хто першим долучився до лав Об’єднаної штурмової бригади «Лють». Одразу після її створення він почав службу в полку «Сафарі».

«Навчали нас бійці, які мали бойовий досвід. Тренування були складними, але ми знали, що саме це допоможе вижити на полі бою. Нове було все, тому що підготовка в поліції кардинально відрізняється від підготовки бійця військового. Ми ознайомилися з роботою важкого озброєння – кулеметів, гранатометів, повністю вивчали тактику ведення бою, загалом приходилось перенавчатися практично з нуля», – розповідає Руслан.

Боєць пригадує, як під час бойових дій ворог застосовував весь арсенал, який у нього був – важкі кулемети, гради, міномети різного калібру, неодноразово працював танк, пускали «НУРС-и» з гелікоптерів.

Кожен вихід міг стати останнім. Іноді штурм тривав добу, інколи утримували позиції по чотири дні поспіль. Свій перший бойовий вихід Руслан, як і кожен захисник, добре і чітко пам’ятає. До точки, де треба було зайняти бойові позиції, довелося йти пішки п’ять з половиною кілометрів. Територія безперервно прострілювалася ворогом і постійно була під контролем з повітря.

«Ми зайняли бойові позиції, а на ранок противник розпочав артобстріл. По наших двох позиціях прилетіло близько 180 снарядів різного калібру, а потім по нас почав відпрацьовувати танк. Ми встояли, але ціна була велика – загинули побратими…», – пригадує Руслан.

Було важко, лютівці відійшли на раніше займані позиції й разом із хлопцями з 28-ї бригади тримали оборону позицій.

Поранення Руслан отримав у кінці жовтня 2023 року поблизу Курдюмівки, коли з побратимами вже виходив з бойових позицій. Тоді за дві доби їм вдалося відбити два ворожих штурми, змінитися, але, на жаль, трагічно повернутися.

«Під час виходу з бойових позицій я побачив спалах біля лівої ноги. Упав та зрозумів, що наступив на протипіхотну міну», – пригадує чоловік.

Миттєво в голові спрацював закладений алгоритм: Руслан дістав з підсумка турнікет і наклав на ногу. Двоє побратимів, які йшли попереду, допомогли дістатися до безпечної зони.

Руслан каже, орієнтувався скільки вже по часу на нозі турнікет. Тож по прибуттю у лікувальний заклад зрозумів, ногу йому однозначно ампутують.

«Після ампутації мене одразу перевезли в лікарню в Дніпро, а потім евакуаційним потягом до Тернополя, де провели декілька операцій, щоб правильно сформувати ногу під протез», – додає військовослужбовець.

Після протезування Руслан став одним із тих, хто мав можливість випробувати нову систему для протезів ніг від австрійських фахівців — вона дозволяє відчувати протез, як власну кінцівку. Окрім того, ветеран повернувся на роботу та одразу ж почав займатися спортом, щоб пришвидшити відновлення.

Сьогодні Руслан Пелехатий представляє і координує роботу ветеранського простору «Незламні духом» на Тернопільщині. Каже, має бажання і розуміння допомогти всім ветеранам, хто опинився у схожій ситуації.

«Створення ветеранського простору – це можливість допомагати ветеранам, які працюють в поліції чи системі МВС. Крім того, до нас можуть звернутися і ветерани Збройних Сил України, яким також потрібна допомога та підтримка», – розповідає Руслан Пелехатий.

Дуже актуально зараз соціалізувати наших ветеранів через спорт, культурно-масові заходи, важливо залучати їх до різного роду активностей. Головне від ветеранів – це бажання брати участь у таких заходах та повертатися назад у суспільство.

«Ветеранів не зламала ні війна, ні важкі поранення. Ці люди, дійсно, незламні духом. Наше завдання – підтримати їх, не дати зневіритися, опускати руки чи втрачати жагу до життя», – наголосив Руслан Пелехатий.

Руслан Пелехатий впевнений, що суспільство не повинно забувати про ветеранів, про їхні героїчні подвиги та ті жертви, на які вони пішли заради кращого майбутнього.