Щойно йому, тоді цивільному фахівцеві з ІТ, виповнилося двадцять п’ять років, радо став до лав Збройних Сил.
Про це повідомляють у соцмережах Тернопільського обласного ТЦК СП.
Ще на базовому вишколі талановитого юнака помітив його майбутній командир, запропонувавши службу в підрозділі безпілотних авіаційних комплексів.
«Спочатку мені дали політати на симуляторі FPV. Тоді подумав, що для мене це взагалі неможливо. Тож мене скерували на фахове навчання на оператора «мавіка», дрона-розвідника», – каже воїн.
Уже незабаром по поверненні «Трал» вперше вийшов на позицію – в районі Диліївки поблизу Краматорська.
«Було цікаво. Їдемо вночі на позицію, доїжджаємо до блокпосту, тоді водій вимикає фари, вмикає нічник – і далі сунемо польовими дорогами. На горизонті видно вибухи. Я себе відчув наче в якійсь грі: у «Battlefield» чи в «Call of Duty». Заїхали на позицію, швиденько вистрибнули. Зайшов до укриття, і тоді прийшло усвідомлення того, що я на війні», – розповідає військовослужбовець.
Два місяці «Трал» літав на «мавіку», займався розвідкою й коригуванням вогню.
«Перший мій бойовий досвід був доволі нудним. За перші два чи три дні я противника не побачив жодного разу. Лише сліди на снігу, бо тоді саме була зима», – продовжив захисник.
Траплялися й кумедні випадки.
«Одного разу мені здалося, що я бачив в тепловізійну камеру якесь нове вороже укриття. Доповів про це. А виявилося, що це корова в полі. Із мене тоді всі колеги реготали», – каже «Трал».
Потім зголосився на пілота ударного дрона-ретранслятора. Добре себе показав, тож одразу по першому вильоті «Тралові» довірили ще й FPV.
«Відтоді я служив в ударних екіпажах. То пілотом FPV, то пілотом ретранслятора. Тобто, я був такий собі мультиспортсмен», – продовжив розповідати воїн.
Перший досвід з FPV-дронами видався непростим.
«Щоб не лаятися, скажу просто: було доволі тяжко. Треба зробити так, щоб дрон долетів до точки ураження, а це значно складніше, ніж власне пілотування. До того ж, мені довелося засвоїти й навички паяння, адже часто мусив лагодити устаткування на місці. Але коли я вперше уразив ворожу техніку, то відчув максимальне піднесення. Зупинили тоді ворожу колону – танк і дві бойові броньовані машини. Влучили у танк кумулятивним снарядом. І далі вже спільно із суміжними підрозділами знищили бойові броньовані машини», – пригадує захисник.
Так само біля Диліївки знищили й іншу колону.
«Уранці в бік наших позиції виїхали дві бойові броньовані машини з піхотою. Наш екіпаж знаходився до них найближче. Ми підлетіли і стали чекати, поки п*дарська піхота почне висуватися. Вони відчинили люки, і по них одразу спрацював наш «вампір» – один п*дар просто перетворився на наліпку, а інші стали тікати. І ми тоді ми вже добили їх нашими FPV», – каже захисник.
Наразі «Трал» займається набором нових літунів до 33-ї. Опікується навчанням бійців, багато з яких раніше ніколи не літали.
«Є хлопці, які взяли пульт, постаралися – і вже за пару годин в них непогано виходить літати. Є ті, котрим трохи тяжче – але, гадаю, своїм старанням вони це компенсують. Часто люди вчаться просто з нуля. Раніше я думав, що БпЛА – це справа суто молодих, а тепер я знаю людей старших за сорок років, які чудово літають», – запевняє воїн.
Свою ж молодість віддає боротьбі за свободу Народу та незалежність Держави.
«Для мене Перемога – це повернутися додому, до близьких і рідних, розуміючи, що їм уже ніхто не загрожує. Але я знаю особисто людей, для яких така мить уже не настане. Тому ворога треба знищити остаточно й безповоротно. Має бути справжній переможний фінал», – наголошує «Трал».
