За цей час дівчина побувала у всіх батальйонах бригади: працювала на стабілізаційних пунктах, виконувала завдання у медичній роті та брала участь в евакуації поранених військовослужбовців.

«Для Олександри робота військового медика — це постійна готовність діяти», – запевняють у бригаді.

Вона переконана: у критичний момент головне не злякатися та чітко дотримуватися алгоритму. У районі ведення бойових дій немає часу на роздуми — кожна секунда може коштувати життя. Коли звучить сигнал «300», медик за лічені секунди вже в машині, з повним спорядженням, готовий вирушати на допомогу.

Олександра наголошує на важливості турботи про власну безпеку: якщо ж медика не стане, то не буде кому допомогти іншим.

Служба в чоловічому колективі для Олександри не стала проблемою — навпаки, злагоджена робота з постійними колегами полегшує виконання завдань.

Сьогодні вона військовослужбовиця і навчається одразу у двох університетах та опановує нові спеціальності. Серед переліку — інженерія програмного забезпечення, кіберзахист і психологія. Після завершення війни вона планує розвиватися у цих напрямках, але поки що її головна місія — медицина.

Її життєве кредо просте та сильне: «Краще зробити і пошкодувати, ніж не зробити і жалкувати, що не зробив».