Другий день фестивалю «Ї» в Бункермузі розпочали із письменниками Андрієм Любкою, Мар’яною Максим’як та Романом Малиновським. Розмова тривала про те, що книга, яка вийшла і є ключем у кишені. Це результат роботи літературної резиденції у Бучачі.
Розмова тривала про малі міста, міста Галичини і письменників з малих мцст. Письменники, які народилися і писали про містечка, які мали змогу ожити у творах. Таким завданням була літературна. Це короткотермінова резиденція, проходила у цікавому формат для авторів, які мали змогу побувати в Бучачі, відчути і побачити це місто. Місто зараз настільки відрізняється від того, яким був в часи другої Світової війни.
Роман Малиновський представляв проек «Моно», це стосується письменників, різних містечок, які формують літературне бачення.
««Моно»- суб’єктивний проект. Кілька років тому я був на проекті, темою якого була «Польсько- українська культура. В кінцевому результаті цей проект став виглядати так як дослідження творчості польських письменників народились і жили на території, яка сьогодні є українською і які у своїх текстах досліджували ті міста, де жили. Проект “Моно” над яким я зараз працюю, – досліджує питання ідентичності і воно виглядає більш цікавим в контексті літератури, – розповідає Роман Малиновський, – я спілкувався з перекладачами цих письменників українською, їх шестеро і кожному з них я ставив одні й ті самі запитання які стосуються Шульца, Вінсенза і т.п. Виходить така поліфонія і таким чином ми починаємо бачити ідентичність цих авторів по – іншому».
Говорили також про людину, яка має найбільше письменницьких заслуг і єдиний лауреат «Нобелівської премії з літератури» в Україні – Шмуел Йосеф Агнон. Як впливала його присутність і відсутність в Бучачі.
«Агнон є частиною цього міста, його спадщиною. Він невід’ємна частина, яку неможливо витерти, – ділиться Мар’яна Максим’як, – Ти читаєш в текстах те, що не можеш побачити наочно. Ти відновлюєш в уяві певні локації. Минулого року була інвентаризація цвинтару. Цікавий факт – знайшли могилу матері Агнона. Кожного разу по – новому відкриваються це місто».
Андрій Любка приймав участь, він не мешкає постійно там і мав можливість дослідити творчість Агнона.
«Мені цікаво перебувати в Бучачі. Я знав, що є Агнон, що є тауий великий письменник. Ніколи раніше його не читав і це доля багатьох письменників, що ми не знаємо про них. Мені здалось, що читати книжку Агнона – це можливість знайти щось втрачене, це настільки інша територія, в порівняні з тим, що описує Агнон і в порівняні з тим де він жив».
«Він описує Бучач і єврейське життя в цьому місті. І якщо є дві згадки про українців, то це добре. Для нього цього світу не існує, він живе в такому самостворенному «Гетто», в якому є свої правила, будівлі у центрі які притягують населення з околиць. Зараз ми маємо тут лише українців. Місто Бучач маленьке і читаючи, я відчував самотність і тому моє враження наклалось на настрій. , – «Ключ в кишені» – книга про те, що нам потрібно знайти той ключ місто у тій повноті по розповідям Агнона. Бучач був тримістом, в якому було три різних міста і не йдеться про занурення в культури. ми зараз цим зловживаємо. Висноаок який ми можемо зробити із нашого співжиття – невтішний, про нашу недокультурність».
Андрій Любка розповів, що заслуга Агнона в тому, що він «наніс» на мапу культуру, місто, яких уже немає, зниклі, цивілізацію яка зникла. Автор зміг зафіксувати втрачені спалахи. Це книга про те, що ми вже втратили…
