Книжка журналістки, радіоведучої суспільного, редакторки і літераторки Лариси Миргородської «Повчальні пригоди Медунчика» побачила світ друком у видавництві НК «Богдан» двома окремими виданнями українською і польською мовами, які представили на Міжнародному книжковому ярмарку у Варшаві. У столиці Польщі відбулися також перші дві презентації – для дітей-біженців в Українській школі «Материнка» ім. Д. Павличка. Частину виручених коштів передали на лікування українських бійців. Книжки на польській також читають уже в Мілянувку, Ґродзіску Мазовєцкому, Яблоново Поморскому, Ґданьску… Зараз авторка проводить «Обідні екозустрічі з Медунчиком», а незадовго презентуватиме «Повчальні пригоди Медунчика» в «Книгарнях Є». 22-го липня – в Рівному і 26-го липня – в Тернополі.

 Пані Ларисо, до цього часу ваші твори були орієнтовані на дорослу читацьку аудиторію. Як виникла ідея написати дитячу книжку?

Так. Спочатку були поезії, новели, оповідання для дорослих, які друкувалися в газетах, літературних альманахах, збірниках, звучали в радіоефірі. У 2016-му році за підтримки літературного об’єднання при Тернопільської обласній організації Національної спілки письменників України вийшла друком поетична збірка «В оркестрі дня». Є також в моєму творчому доробку, як поетки, три пісні. Текст – один, а мелодії ­– різні. Так вийшло, що «Незнайомку в капелюшку» вирішили написати одразу три композитори – Василь Дунець, Ігор Бойчак і Юрій Левандовський. Згодом публікувала поезії для дітей і на п’ять з них написав пісні харківський композитор Микола Ведмедеря. Якщо говорити про збірку авторських казок «Повчальні пригоди Медунчика», то там теж є поетичні рядки, які подекуди перемежовують прозу. Адже герої моєї книжки – творчі істоти. Вони віршують і співають. Головними в «Повчальних пригодах Медунчика», окрім джмеля Медунчика, є горобець Ґрей і сойка Кароліна. Уже з цього можна зробити висновок, що книжка про природу, про тих, хто живе поряд з нами в цьому чудовому світі, створеному Богом. Але мені хотілося донести до дітей більше, ніж просто розповісти про них. У дитинстві я часто приїздила до бабці й дідуся на «казково зелений хутір» на Кременеччині, про який згадую в оповідці «Про білих мешканців і добрі справи». Я і мій братик Дмитрик знали назви чи не всіх рослин, дерев, пташок. Ми досліджували річку, що в той час була дуже чистою, бо ще ніхто не знав про пластикові пляшки і поліетиленові пакети, захищали дроздів, які завзято об’їдали черешні, від старшого сусідського хлопця, гасили в полі стерню… Потім своє дитяче захоплення перенесла на екологічні радіопроєкти: майже півгодинну суспільно-політичну програму «Екологічний вимір», яка протягом семи років щотижня виходила в прямому ефірі Тернопільського обласного радіо, та програму «Екоплатформа» вже на суспільному. До речі, «Екологічний вимір» мав регулярний фідбек. Напевне тому, що екологічні проблеми порушувалися в ефірі гостро та була змога обговорювати їх зі слухачами. Подібний формат не підходить для дітей і я вирішила розповісти їм про такі важливі питання, як пожежі в екосистемах, шкідливість для організму харчових добавок через казку. Тому з’явилися «Повчальні пригоди Медунчика». Загалом, у книжці багато моментів, які спонукають берегти довкілля, що нині є важливою темою, зокрема, в контексті повномасштабної війни з російським агресором. Але книжка не лише про це. У ній також багато про дружбу, стосунки, про добрі справи, небайдужість, співчуття, відважність, там безліч яскравих емоцій і позитиву. Під час «Обідньої екозустрічі з Медунчиком» в Літній екологічній школі Тернопільського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді один хлопчик, дізнавшись, що Медунчик з друзями виявилися також рятівниками, вигукнув: «Та вони герої!» Такі несподівані емоції дають зрозуміти, що писала немарно і надихають працювати далі.

Чи мають герої ваших казок своїх реальних прототипів?

Медунчик справді колись з букетом тюльпанів потрапив до нас на радіо. Ця історія описана в оповідці «Несподівана пригода у весняному місті». Його родич Джумик з оповідки «Як був розкритий секрет газбульки» теж з реального життя. Тільки історія Джумика, на відміну від того джмеля, закінчилася добре. І ховрашок Єврашик теж має свого прототипа, і мишка Ханна з казки «Про білих мешканців та добрі справи». Інші герої й події теж взяті з реального життя. Тому «Повчальні пригоди Медунчика» не просто мої авторські казки, а майже невигадані історії, як я їх і позиціоную.

У книжці чудові ілюстрації. Розкажіть про вашу співпрацю з художницею.

Наша співпраця з молодою художницею, дизайнеркою Євгенією Шевченко розпочалася після інтерв’ю в ефірі Українського радіо Тернопіль у березні 2018-го року. Це був випуск “Файного ранку”, який ми вели разом з Тетяною Гамрецькою. Говорили про колекцію футболок Євгенії зі зображеннями Тараса Шевченка та його поезій. Перед тим бачила її акварельні роботи і тому запитала в ефірі про те, чи хотіла б Євгенія ілюструвати книжку для дітей. «Дуже хотіла би ілюструвати якусь казку, події якої відбуваються в країні величезних рослин», – відповіла Євгенія, додавши, що героїнею твору мала би бути маленька принцеса. Я тоді подумала, що це майже про мою книжку! Звісно, що джміль на принцесу анітрішечки не схожий, але рослин, зокрема, квітів у ній передбачається багато. Для Євгенії це – новий досвід. Вона вперше ілюструвала книжку.

Книжка вийшла двома мовами: українською та польською. Як вдалося видати польською і, можливо, працюєте над виданням «Повчальних пригод Медунчика» іншими мовами?

Перекласти текст польською порадила голова Тернопільської міської організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Наталя Турчин, яка перед тим озвучила уривок книжки. Вона познайомила мене з перекладачкою, викладачкою польської мови, авторкою книжок для дітей, поетесою Наталією Лобас. Пані Наталі сподобався текст і вона запропонувала перекласти його безкоштовно. Щодо перекладу іншими мовами, то складність в тому, що в книжці є віршовані форми. Але тішитимусь, якщо Медунчик і його друзі все ж забалакають, наприклад, ще англійською.

Ваші колеги на радіо озвучили уривки з цієї книжки. Чи плануєте окремо видати повну аудіоверсію?

Як вже зазначила, один уривок озвучила Наталя Турчин, ще два – мої колеги зі суспільного – Наталка Колтун і Людмила Пиріг. Цікаве звукове оформлення, яке передає емоційне забарвлення книжки, зробила Світлана Попович. Їх слухаємо на презентаційних зустрічах. Сподіваюся, що буде також аудіокнижка. Принаймні це зробити мені пообіцяли юні учасники літнього табору «Rich&Happy» під час «Обідньої екозустрічі з Медунчиком» в Тернопільській міській центральній бібліотеці.

Медунчик полетів на відпочинок, чи в майбутньому можемо очікувати його нових пригод?

Медунчикові відпочивати ніколи, бо в нього багато добрих справ і, зокрема тих, що стосуються нашого довкілля. Тому, дасть Бог, книжка матиме продовження.

Тарас КОМАРИНСЬКИЙ

Фото Оксани ЗАХАРЧУК і Лариси МИРГОРОДСЬКОЇ