Сьогодні, 26 квітня, виповнюється 35 років від дня аварії на Чорнобильській АЕС, що стала найбільшою в історії людства техногенною катастрофою. За підтримки Генеральної асамблеї ООН від 2004 року встановлено Міжнародний день пам′яті жертв радіаційних аварій та катастроф,  у який світовою спільнотою  відзначається пам′ять про подвиг людей, котрі стали живим щитом на шляху руйнівного атома.

Для ліквідації наслідків аварії у Чорнобиль виїхали сотні тисяч людей. Серед них були й  мешканці Тернопільщини.

«2 травня 1986 року УВС Тернополя провели нараду. Була дана команда про підвищений варіант несення служби. Ми з товаришем написали рапорти з проханням відправити нас на ліквідацію наслідків на ЧАЕС. По суті, ми були першими добровольцями. 9 червня перший підрозділ Тернопільського батальйону спецпризначення ВУ-6033 пішов на ліквідацію аварії. Важка була робота, важкі дні. А ще згадую, як ми розстрілювали дощові хмари, для того, щоб не випав радіаційний дощ», – згадує Олександр Харитонов, голова Тернопільської обласної організації «Союз Чорнобиль України».

Організатором і першим головою Тернопільської обласної організації «Союз Чорнобиль України» був Володимир Чарторинський. Як офіцер медичної служби, він у Чорнобильській зоні слідкував за здоров′ям персоналу та рівнем радіації.

Згадує, як дороги увесь час поливали водою, щоб люди не дихали радіацією. Але піщаний ґрунт висихав за пів години. Тоді почали поливати мазутом із активними речовинами, що «зв′язували» пісок і радіоактивні елементи.

«Примушувати не будемо, але…», – після цих слів інспектори обласного ДАІ Борис Коваль та Сергій Анцібор ( до речі, брали лише тих, у кого вже були діти) влились у лави окремого спецбатальйону ДПС, сформованого для 30-кілометрової зони. Вони дбали, аби не вивозили із зони радіоактивне майно.

Сергій Олексійович пригадує випадок, коли чоловік у багажнику віз мішок, у якому було 200 ондатрових шкірок. Той мішок аж світився. Якби хтось годину поносив пошиту із тих шкірок шапку, то через кілька діб помер би. Проте чоловік кричав, не хотів віддавати того мішка. Довелось облити мішок бензином і підпалити його.

Матеріли про цих та інших ліквідаторів аварії на ЧАЕС можна побачити на виставці «Межа мужності та біль Чорнобиля» у Тернопільському обласному музеї, де представлені

– фоторепродукція ікони Чорнобильський Спас,

– рідкісні світлини,

– документи,

– перепустки,

– посвідчення,

– пам′ятна медаль та монета,

– радіаційний дозиметр,

– книги зі зворушливими спогадами безпосередніх учасників тих трагічних подій, що написані самими чорнобильцями та іншими тернопільськими авторами, та інше.

Нині Чорнобильська зона стала унікальним місцем на планеті. Земля показує Людині, що без руйнівної антропогенної діяльності рослини і тварини процвітають.

35-річна відсутність людей у Чорнобильській зоні сприяла тому, що не тільки відновилась популяція тварин – ендеміків, але й туди повернулись тварини, яких там не було понад 100 років. За оцінками дослідників, нині в Чорнобилі мешкають понад 2-3- тисяч оленів, близько 1, 5 тисячі лосів, козулі, дикі кабани, близько 180 коней Пржевальського, вовки, єнотовидні собаки, рисі, ведмеді, зубри, орлани білохвости, пугачі, сови, тетеруки та інші тварини і птахи, фото яких представлені у другому смисловому кластері виставки.

 26 квітня небайдужі запалюють свічки та покладають квіти біля пам′ятних місць у різних населених пунктах. У 15 районних центрах області встановлені пам′ятники чорнобильцям .

У Тернополі меморіал «Жертвам Чорнобильської катастрофи та ядерних випробувань» знаходиться у парку Національного відродження.

Наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зазнали території 17 країн Європи, загинули 600 000 людей, а загальна кількість постраждалих сягає 2 мільйонів. Ми шануємо їхню пам′ять  і згадуємо ті трагічні події зі сподіванням, що подібне не повториться.

Джерело: Тернопільський обласний краєзнавчий музей