Про захоплення музикою
– Іринко, розкажіть трішки про себе і про те, як ви почали займатися музикою.
– Мені 8 років, я народилася і зараз живу в Тернополі. Навчаюся в Тернопільському ліцеї № 21 – спеціалізованій мистецькій школі імені Ігоря Герети. Музикою займаюся половину свого життя. Раніше ми жили в Києві. Знаючи, як мені подобається музика, мама записала мене на навчання у школу «Музичний театр Ганни Васюткевич». Вчителька мені дуже сподобалася. Її уроки вокалу за методикою Сузукі були надзвичайно цікавими. У неї є такий чарівний мішок з реквізитом та тренажерами для вивчення ноток, виконання пісень, а також безліч всілякого реквізиту, який частково вона сама і виготовляє – все, що потрібно, щоб навчити діток в ігровій формі. Вона сказала, що для того, щоб мій вокал став ще кращим, було б добре додатково навчитися грати на якомусь музичному інструменті. І я обрала фортепіано. Тепер бачу, що не помилилася з вибором. Батьки придбали синтезатор з молоточковим механізмом, на якому я під керівництвом пані Анни вивчала простенькі мелодії.
У Тернополі в ліцеї мені теж пощастило із викладачкою Наталією Харатін. Вона вміє знайти до мене підхід, допомагає розвивати талант гри на фортепіано, підбирає цікавий матеріал, готує мене до концертів, участі в конкурсах.
До речі, коли я займаюся музикою вдома, мені теж є кому допомогти, підказати, порадити. Моїм «домашнім куратором» є мій татусь, який свого часу закінчив музичну школу по класу фортепіано.
– Пам’ятаєте, якою була перша композиція, яку ви повністю вивчили? І яка була найскладнішою з тих, що виконували останнім часом?
– Пам’ятаю, першою була нескладна мелодія «Сяй, маленька зіронька». А найскладнішою вважаю «Маленьку прелюдію фа мажор» Й. С. Баха, яку я виконувала на академічному концерті у своїй школі.
Про конкурси
– Ви згадували про конкурси. А розкажіть детальніше про свої дипломи, яких, як я бачу, за невеликий проміжок часу у вас назбиралася солідна кількість.
– Коли я відчула, що пора пробувати свої сили у конкурсах, саме тривала пандемія ковід-19, потім почалася війна, тому змагання проходили в онлайн-форматі. Конкурсні відео знімала моя викладачка Наталія Олександрівна.
Восени минулого року я здобула першу премію на конкурсі «Ти – майбутнє України» (м. Київ).
Інші нагороди вже здобула цьогоріч. У лютому – диплом третього ступеня 19-го обласного конкурсу юних піаністів ім. Василя Барвінського. У квітні – диплом другого ступеня як учасниця інструментального дуету (я грала на фортепіано, моя однокласниця Марта Шагай – на флейті) на музичному конкурсі ансамблів «Віночок» (м. Тернопіль). 15 травня здобула гран-прі на конкурсі мистецтв «Віра» (м. Київ). А наприкінці цього ж місяця стала лауреаткою другої премії на Міжнародному конкурсі «Празька симфонія» (м. Прага, Чехія).
– Чи продовжуєте удосконалювати свій вокал після того, як серйозніше стали займатися грою на фортепіано?
– Паралельно з грою я так само серйозно продовжую займатися класичним вокалом у Тернопільській музичній школі № 2 ім. М. Вербицького з викладачкою Вікторією Гук. Під її керівництвом цьогоріч, наприкінці квітня, я отримала другу премію на Всеукраїнському конкурсі «Воля» в рамках Фестивалю мистецтв «Проскурів-Фест», який проходив у нашому рідному місті Тернополі.
– Які у вас відчуття від виступів та участі в конкурсах?
– Все це дуже хвилююче, проте хороше виконання і аплодисменти після виступу – найкраща нагорода для мене, а якщо ще дипломи і призи дають, то це взагалі круто!
Про все інше
– Чи є у вас ще якесь улюблене хобі, крім музики?
– Улюблене хобі – робити подарунки для друзів та близьких. Якісь дрібнички, листівочки, сувеніри, малюнки, зроблені своїми руками. Дуже люблю малювати, тому у вільний час також відвідую художню студію «Синя пташка» художниці Іри Кравчук.
– Ви – школярка. Який у вас найулюбленіший урок?
– Фізкультура. Напевно, тому, що моя мама – спортсменка.
Слово мамі
– Тепер хочу звернутися до мами талановитої дівчинки, Зінаїди Качур. Чи не видається вам, що дитина надто завантажена?
– Можливо, так збоку видається, але я, як мама, знаю можливості і потенціал нашої дитини, спрямовую її енергію в конструктивне русло, аби вся ця енергія не пішла на зависання у гаджетах. Незважаючи на всі заняття, дитина має багато часу на відпочинок, прогулянки, ігри. Іринка дуже комунікабельна, із задоволенням ходить у школу, правда, не стільки навчальна програма її там приваблює, як спілкування і дружба з однолітками. Як вже Іринка сказала, вона любить фізкультуру. Тож для гармонійного розвитку ми записали її на секцію оздоровчого плавання у ДЮСШ № 2 ім. Ю. Горайського.
Ще хочу зазначити, що ми зараз всім, що маємо, завдячуємо нашим захисникам – хоробрим воїнам. Дякуємо всім, хто боронить нашу землю і світла пам’ять загиблим.
Тарас КОМАРИНСЬКИЙ
