Після демобілізації він не відійшов від справ, а став фахівцем із супроводу ветеранів у Заводській громаді на Тернопільщині.

На початку повномасштабного вторгнення Віктор перебував за кордоном, але без вагань повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі.

Служив у мінометній батареї 80 батальйону 105 окремої бригади територіальної оборони. Сьоглдні підтримує побратимів не тільки морально, а й матеріально.

Під час святкового заходу з нагоди Дня сім’ї та Всесвітнього Дня вишиванки, що проходив у місцевому клубі, Віктор передав дрон для бойових побратимів, придбаний за власні кошти на першу зарплату та заощадження.

«Це моя відповідальність перед тими, хто продовжує тримати стрій. Я знаю, наскільки важливо мати очі в небі», — поділився Віктор.

Справжній фронт триває не лише на передовій — він проходить і через щоденну підтримку, турботу, згуртованість.

Це ми бачимо з гідного прикладу Віктора Винничина, коли допомога – це не слова, а вчинки.

«Підтримуйте наших захисників. Долучайтесь до Сил оборони», – закликають у 105 ОБрТрО.

Фото зі соцмереж «Ветеранський простір – Тернопільщина»