Чому мовчать місцеві історики, краєзнавці та представники влади?
Останніми днями інформаційний простір України заполонили повідомлення про знайдені поховання жертв Волинської трагедії на Тернопільщині. Перші повідомлення з подібними заголовками з’явилися на сайтах київських та львівських видань.
Давно відомо про те, що Волинська трагедія (у польській історіографії пол. Rzeź wołyńska, «Волинська різанина») – це взаємні етнічні чистки польського та українського населення, здійснені Українською повстанською армією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту, радянських партизанів та українського і польського цивільного населення у 1943 р. під час Другої світової війни на Волині. Йдеться про десятки тисяч загиблих.
Отже, жодні поховання жертв Волинської трагедії на Тернопільщині не можуть бути знайдені. Тим більше, коли йдеться про 1945 рік.
Якщо про це можуть не знати редактори та журналісти київських і львівських інформагентств, то чому тернопільські журналісти бездумно змавпували заголовки колег.
Мабуть, представники обласної влади у ці дні були заклопотані розподілом владних крісел, залишків коштів обласного бюджету, об’єктів комунальної власності тощо і не змогли адекватно відреагувати.
А історикам і краєзнавцям варто попрацювати в архівах, щоб з’ясувати правду про трагедію Пужників, адже представник канцелярії прем’єр-міністра Польщі Міхал Дворчік у своєму пості на платформі Х бездоказово висловився про жертви вбивств українських націоналістів в Пужниках.
Також Матеуш Моравєцкі у відеозверненні в Фейсбуці повідомив, що в Тернопільській області польські і українські пошуковці знайшли братську могилу з останками польських жертв, вбитих українськими націоналістами в 1945 році.
Володимир ЧУБАТИЙ