Процеси деколонізації, відновлення історичної справедливості та збереження національної пам’яті в Україні набувають нових смислів під час сучасної російсько-української війни. Важливою складовою цієї роботи залишається відновлення прав та доброго імені людей, які стали жертвами тоталітарного комуністичного режиму у 1917–1991 роках.
Ветеран війни Ігор Войцехівський разом із командою ініціативи «Незакрита справа» розпочали роботу над сценарієм документальної стрічки, яка вперше висвітлить тему реабілітації через призму кінематографа.
Масштабна дослідницька робота в областях України
Процес реабілітації розстріляних, засланих та депортованих українців триває з початку 1990-х років і здійснюється на кількох рівнях: від державних комісій та обласних архівів до краєзнавчих розвідок і приватних родинних історій.
Аби створити ґрунтовний сценарій, команда проєкту проводить масштабну експедиційну та архівну роботу в різних куточках країни.
Основні напрями підготовки кінострічки:
-
Робота з архівними джерелами: опрацювання секретних раніше кримінально-слідчих справ КДБ/НКВС, протоколів «трійок» та документів реабілітаційних комісій;
-
Діалоги з фахівцями: залучення істориків, архівістів, юристів та дослідників теми тоталітарних режимів;
-
Свідчення очевидців та нащадків: фіксація унікальних усних історій людей, які пережили заслання та табори, а також родичів дисидентів і політв’язнів.
Національна пам’ять як зброя в сучасній війні
За словами Ігоря Войцехівського, глибоке занурення в події XX століття є критично важливим для розуміння нинішньої боротьби України. Спроби знищити українську ідентичність, які застосовував радянський режим, сьогодні повторює держава-агресор.
Документальний фільм покликаний не лише показати складний шлях відновлення справедливості для конкретних родин, а й продемонструвати, що жоден злочин проти української нації не має строку давності, а кожна «справа» повинна бути розкрита та осмислена суспільством.
