У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну Едуард, який до того працював автомеханіком у Польщі, добровільно повернувся додому і долучився до Збройних Сил України. Сьогодні він – старший навідник гармати у складі 44-тої окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола, виконує бойові завдання та знищує ворожі цілі.
Шлях до війська
На момент початку повномасштабного вторгнення Едуард перебував у Польщі, де вже кілька років працював автомеханіком. Проте 27 лютого 2022 року повернувся до України, щоб добровольцем долучитися до ЗСУ.
«На той момент в мене батько вже був на фронті. Він контрактник, брав участь в АТО й ООС. І, звичайно, мене відмовляли рідні, казали не приїжджати. Я не послухав, приїхав, щоб безпосередньо самому брати участь в такій історичні події», – розповідає військовий.
Попереднього досвіду служби він не мав. Добровольцем його не взяли одразу – лише у травні він потрапив до навчального центру, де пройшов підготовку на оператора ПЗРК. Після розподілення почав службу у 44-й бригаді, спочатку – як стрілець-зенітник. Згодом перейшов до артилерійського розрахунку, де нині служить старшим навідником.
Навчання і служба
За освітою Едуард – електрогазозварник. Каже, що навчання на ПЗРК було нескладним і цікавим:
«Навчатись не було складно взагалі! Навпаки, було цікаво, адже відчував, що вже скоро йдеш захищати країну, нищити ворога. А це чудово! ПЗРК – це загалом цікавий комплекс. Тобто я трубу кладу собі на плече і можу збити літак або гелікоптер, або й інший летючий об’єкт. Ось це і надихало і було дуже цікаво – хотілось щось збити!»
Сьогодні він працює на гарматі M777 калібру 155 мм.
«Нищити ворога цікаво. Я працюю на гарматі М-777. Це 155-мм калібр, дуже потужна зброя! Тож із задоволенням виконуємо бойові задачі і нищимо ворога. А оскільки я навідник, то від мене ще й багато залежить: добре навестися, відпрацювати по цілі, вразити її, знищити», – каже Едуард.
Досвід на різних напрямках
Підрозділ, у якому служить Едуард, раніше виконував завдання на Запорізькому напрямку, де головною була далекобійна стрільба та контрбатарейна боротьба. Під час наступу українського війська на Курський напрямок завдання змінились – артилеристи працювали разом із піхотою:
«Для мене, як і для більшості, мабуть, тих, хто брали участь у цій операції, це було дуже класно і дуже успішно. Ми вже знали, що буде цей напрямок, тож зайняли позиції і вже 6 серпня відкрили по ворожих позиціях вогонь. Вони цього не очікували і ми їх розбили! І вже через 12 годин ми вже перетнули повністю кордон», – ділиться військовий.
Нові виклики на фронті
За словами Едуарда, сьогодні специфіка бойових завдань змінилась – головною загрозою стали ворожі дрони.
«Якщо на початку 2023 року могли траплятись поодинокі випадки, коли ворожі “Ланцети” перелітали до позицій українських військових, то сьогодні ж до нас долітають всі FVP-дрони і дрони на оптоволокні», – пояснює він.
Такі безпілотники ускладнюють будь-які дії на позиціях, адже можуть виявити їхнє розташування. Окрім того, небезпеку становлять і нальоти російської авіації, зокрема з пусками керованих авіабомб.
Едуард каже, що цивільні не завжди розуміють реалії фронту:
«Пам’ятаю, як я пояснював знайомим, у чому полягає моя робота і згадував, що у нас бувають обстріли. А мені цивільні кажуть: “А чого ви просто не втечете?”. От у них немає розуміння, що ти не можеш просто встати і піти, побігти чи поїхати з позиції. Це тяжка праця, артилеристи носять дуже багато снарядів, які важкі».
