Підземні лабіринти Оптимістичної печери на Тернопільщині

Тернопільщина багата на геологічні пам’ятки природи – печери. Серед них багатьом відомі назви: Кришталева, Млинки, Оптимістична, Озерна, Перлина та інші. Сьогодні, хочемо відкрити для вас одну із них.

Історія створення цієї печери розпочалася мільйони років тому. Як то кажуть, спочатку був океан. Пізніше, коли води відступили, в гіпсових покладах глибин океану з’явилися тріщини. Йшли роки, потім тисячоліття поки крізь тріщини текла вода та проточувала підземні ходи. Так утворилася велика печера, яка не пускає кожного у гості. Адже, деякі її ходи дуже вузькі, тому у них можуть навідуватися лише досвідчені спелеологи. Чи насправді це давня історія створення однієї із печер Тернопільщини, не знаємо. Проте, впевнені, печера Оптимістична – існує та має свою історію, яку розповідає дослідникам.

Оптимістична – гіпсова печера та пам’ятка природи державного значення. Простягається вона на 264 кілометри в лісовому урочищі «Королівка». Печера до кінця не розвідана, бо має велику кількість ходів та звивистих шляхів. Від поверхні знаходиться на 20 метрів в глибину, гіпсова і подекуди сильно замулена глиною. У ній можна знайти сталактити і геліктити.

Оптимістична печера занесена до Книги Рекордів Гіннеса, як найдовша гіпсова печера Євразії та входить в п’ятірку найдовших печер світу.

Відкрили її в 1966 році. Спочатку, для дослідження печери «Вітрова» у ту місцевість в 1965 , приїхали львівські спелеологи клубу «Циклоп». Того року, вони зустріли місцевих хлопчаків, які розповіли про струмок, що йде під землю. Тоді, дослідникам не вдалося проникнути всередину через глиняний сифон. Повернувшись через рік, вони не лише пройшли перегороду, але й дослідили 400 метрів печери. Оскільки, їх колеги скептично сприймали дану ідею, називали відкривачів – оптимістами. Звідси, отримала таку назву сама знахідка.

На початку досліджень, печера здалася невеликою – близько 3 кілометрів. Але подальші роботи виявили, що вона протягається на багато кілометрів. Тепер, вона найдовша гіпсова печера Євразії. Від моменту першого відкриття і дотепер, там було більше 270 експедицій.

Печера – своєрідний лабіринт, що складається із дещо ізольованих районів, поєднаних одним або декількома ходами. Райони відрізняються між собою історією розвитку та формування, геоморфологічними ознаками, морфометричними характеристиками. Крім того, всередині печери є декілька озер. В деяких із них рівень води коливається в межі двох метрів, в інших – сталий.

Що таке райони печери? В самій печері виділяють 15 районів, як зазначалося вище, вони відрізняються. Відмінність проявляється в морфології ходів, кольорі, структурі гіпсу, наявності кристалів та їх характеристиках.  Найгарнішими галереями печери вважають: Караганда, Чумацький Шлях, та райони Радіо Люкс, Кіт і Тудуся.

Але шлях у печеру розпочинається не з надто привабливого району. Тут, невеликі коридори та сірі стіни вимазані гіпсом. Називають його Старий або Вхідний, довжина – близько 10 км.  На заході він прилягає до району Глобусів. Там проявляються широкі, пророблені водою галереї – «Циклоп», «Вічно юних», «Софія» та зали «Дружба», «Ювілейний». У печері багато гротів, утворених через обвали великих гіпсових брил. У районі Глобусів поверхня відриву має сферичну форму, звідси назва. Також у ньому міститься галерея «Циклоп», де вперше обладнали табір. Але через те, що на той момент в печері не знайшли води, приносили її в каністрах з поверхні. З північної сторони цього району розташований інший – Свіжа Вода. Якщо піти на південний захід району Глобусів, можна побачити лише один шлях, який веде до найбільшого – Центрального, або Нового району.

Довжина його лабіринтів близько 48,3 км, у його західній частині вперше знайшли воду. Там поставили досі діючий табір. Коридори печери в ньому утворюють просторі галереї з кристалами – «Проспект Шевченка», «Чумацький шлях» та інші. Через обвали, на перетині ходів утворилися великі гроти й зали, захаращенні брилами. Стіни Нового району темні, подекуди вкриті білими кристалами. Можна розгледіти кристали пластинчастого гіпсу жовто-рожевого відтінку.

На захід від нього розташований 22 кілометровий Далекий район. Його стіни білі, подекуди вкриті прозорими кристалами. Саме тут розміщенні великі галереї – «Шипуча» (190 м), «Аспірантська» (180 м – довжина, 15 м. – ширина) та «Львівська» – 80 метрів. Це один із найбільш складних районів: завали, вкритий камінням шлях, скелі та розпірки. Але після останнього завалу, потрапляєш до коридорів із рівними дорогами, де можна йти у повний ріст. Далі стіни мають золотавий, змішаний із жовтим, відтінок; подекуди білий з різними візерунками. Це район – Озерний. На півночі, спустившись вниз залу із завалом, появляється озеро, а далі ще одне і ще. Той зал назвали «Аква-Віта». У тих озер рівень води – незмінний. Надзвичайно красиві зали Озерного району – «Григорія Сковороди», «Дванадцяти апостолів». Цікаво, що тут не великі кристали, але їх багато і вони мають незвичні форми.

Потрапити в найгарніший район печери – Заозерний – можна подолавши завал у «Аква-Віта». Тут кристали різного кольору та форм, від малих – до великих; кольорові стіни та склепіння.

Щоб побачити усю красу печери потрібно подолати чималий шлях. Для зручності всередині обладнанні та діючі 15 таборів, де можна відпочити, поїсти. Найбільший серед них «Оазис», там одночасно може розташуватися до 50 осіб. Цікаво, що виявленні в печері геліктити спростували теорії про те, що вони можуть утворитися лише у вапнякових печерах.

Оптимістична печера насправді має дивовижну та особливу красу, безліч незвіданих коридорів та шляхів, які чекають своїх дослідників. Але, пам’ятайте, навідуватися у такі місця самостійно не варто. Краще, зробити це з досвідченими спелеологом, який допоможе вам подолати важкий, подекуди небезпечний шлях та насолодитися підземною подорожжю.

Фото з відкритих джерел

 

 

Post Author: Nastya

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *