Має найбільшу пошану серед святих
7 липня – Різдво Івана Хрестителя, або, як кажуть у народі, свято Івана Купала. Пам’ять про Івана Хрестителя, або Івана Предтечу, займає у східній літургійній традиції особливе місце. Пророк, мученик, після Діви Марії – найбільший святий. Про пророка Господь Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя».
Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – упродовж церковного року на його честь відзначають аж шість дат, найпоширенішою із них є Різдво і Усікновення голови.
Різдво святого Івана Хрестителя, яке святкуємо 7 липня, – найбільше з усіх свят на його честь. Це християнське свято збіглося зі святом Купала, яке святкувалося у час літнього сонцестояння 21–24 червня у дохристиянські часи (Див. «Магія літнього сонцестояння» у газеті «Свобода» за 21 червня).
У різні роки Церква намагалася побороти язичницькі традиції у святкуванні Різдва Івана Хрестителя, однак ця спроба була не зовсім вдалою. Івана Купала – мабуть, найнеординарніше українське свято, в якому вдало переплелися язичницькі і християнські традиції.
Ой на Івана, на Купала,
Ой на Івана, на Купала,
Вийшла Марія, як та пава.
На неї хлопці зглядаються,
А зачепити стидаються…
Купальські традиції
Святкування починалося звечора і крутилося навколо вогнища. Ця традиція збереглася досі. Люди, що приходять дивитися на Купала, мають принести з собою різний підпал. Кажуть, що в давніші часи всякого, хто приходив з порожніми руками, хлопці били, через те й досі є купальна приказка: «Хто прийде без поліна, той піде без коліна».
Цього ж вечора неодружені дівчата гадали на нареченого. Вони плели вінок, кидали його у воду, молоді люди також перестрибували через багаття, хлопці спускали з гори вогняне колесо.
Український літературознавець, фольклорист Михайло Мочульський у рукописній праці «Купальські обряди» про це свято на Тернопільщині писав, що не всюди Купайло святкують в один час. Його справляють (за старим стилем) 23 червня, також 23 і 24 червня або лише 24 червня. Найбільше – 23 червня, тобто напередодні свята Івана Хрестителя.
Існують численні повір’я, що папороть зацвітає з 23 на 24 червня на коротку мить лише на Купала, тоді коли б’ють громи і блискавиці. Пригадаймо, що саме такою була погода ввечері 23 червня на Тернопільщині. За легендами, цвіт схожий на вогонь, який треба заховати буквально собі всередину: через поріз на тілі. А далі не озираючись бігти додому. Наші прадіди вірили, що цвіт папороті наділяє людину надзвичайними здібностями.
Дівчата збирають польові, лісові квіти, пахуче зілля, яке мало чудодійні властивості, ним лікували різноманітні захворювання. За Купайло може служити опудало. Священник Гнат Галько, який у 60-і роки 19 ст. записував народні обряди над Збручем Галицького Поділля (південно-східні райони Тернопільщини), зокрема на Гусятинщині, зазначає, що молодь збиралася удосвіта над річкою, робила із соломи велику ляльку, оперізувала її чорнобилем, купала, а потім пускала за водою і тим починала літнє купання.
Особливі пошанування водної стихії пов’язані зі святом Івана Купала. Наші предки вірили, що в цей день «сонце у воді купається», тому й вода, як і вогонь, має очищувальну силу. Побутувало повір’я: хто побачить купання сонця, той цілий рік буде здоровий і щасливий, а котра дівчина у ці хвилини оголеною, скритно від людей «скупається» у росі високого жита чи пшениці, завжди буде зберігати жіночу красу, принадність, щасливо вийде заміж.
Ритуальне купання на Івана забезпечувало здоров’ям і щастям протягом року. По купальській росі качалися – це мало сприяти примноженню життєвої сили. Росою вмивалися, щоб вилікувати очі та шкіру, напували худобу – це мало сприяти збільшенню надоїв.
І ще на Івана Купала наші прадіди загадували бажання, вірячи, що воно обов’язково здійсниться.
Що просили наші прадіди в Івана Хрестителя
До Івана Хрестителя наші предки зверталися з проханням зцілити від головного болю, під час харчових отруєнь, при спазмах і судомах, черепно-мозкових травмах, епілепсії, з метою влаштування долі дітей, благословення врожаю та хліборобів, освячення пасіки.
Святий Іван Хреститель – опікун аскетів, продавців птахів, пасічників.
На честь Різдва Івана Хрестителя на Тернопільщині названо десятки храмів, зокрема, у Тернополі, Борщові, селах: Баворів біля Тернополя, Глушці на Заліщанщині, Гори-Стрийовецькі на Збаражчині, Котівці і Постолівці на Гусятинщині, Тютьків на Теребовлянщині, Яблунівка на Підгаєччині та ін.
Також є багато фіґур на честь св. Івана Хрестителя, зокрема, у селах Лапшин (1897 р., скульптор В. Бідула) на Бережанщині, Постолівці, Підберізці (з написом «пам’ятка студні») на Зборівщині та інших селах Тернопільщини.
