Родом хлопець із Тернопільщини. 

Воїн запевняє, що служба швидко стала невіддільною частиною його життя, а цивільні будні вже майже не згадує.

«Історії нашого земляка розповідає Державна прикордонна служба України», – пише ПЕРШИЙ онлайн.

Відразу після вступу на службу Тіто потрапив до бойової комендатури «Шквал» 7 прикордонного Карпатського загону.

Хрещення вогнем він пройшов на Вовчанському напрямку. Тоді, у травні російські війська намагалися прорвати українську оборону.

«Йшли безперервно, група за групою. Ствол кулемета перегрівався», – згадує Тіто.

Особливо його вразила тактика ворога. Перші дві групи намагалися просунутися якомога далі. Після їхнього знищення наступні забирали рюкзаки загиблих і рухалися вперед. Наступна хвиля складалася з більш підготовлених бійців, які теж забирали спорядження та вступали в бій.

Мета противника була максимально близько піднести боєприпаси до українських позицій, щоб потім атакувати силами підготовлених підрозділів.

На іншій ділянці фронту, у Серебрянському лісі, бійці «Шквалу» утримували оборону в умовах постійної присутності ворожих дронів. Ворог діяв невеликими групами по 4-8 осіб.

Найбільше Тіто запам’ятав бій, який розпочався вранці у його день народження.

«Подумав – ось таке «привітання». Вони підповзали, а за 50-70 метрів вставали та бігли на нас. Але прорвати наші позиції їм не вдалося».

Тіто переконаний: саморозвиток у війську – ключ до виживання. За час служби він встиг змінити кілька посад і опанував усі нюанси кожної з них. Зараз вивчає роботу оператора БПЛА, щоби бути готовим до будь-яких викликів.

Вдома на нього чекають батьки, сестра та кохана, з якою він планує скоро одружитися.

«Ми повинні довести цю справу до кінця. Ворог має бути вигнаний з нашої землі», – каже прикордонник.

Іван Білий