Цьогоріч вперше 1 жовтня українці відзначатимуть: Покрови Пресвятої Богородиці, День козацтва, День захисників і захисниць України, а також на цю дату припадає День працівників освіти.
Свято Покрови було надзвичайно шанованим серед українського селянства, бо до початку жовтня закінчували всі найважливіші роботи на землі й селянин міг дозволити собі відпочити.
Коли вселялися у нове житло, це намагалися робити під поминальне свято. В новій хаті треба було потрактувати покійних родичів. Найкраще це було на Дмитра, Михайла або Покрову чи Введення.
Це була найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Тому й дівчата примовляли: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку…»
Свята Покрова під час визвольної боротьби і за часів атеїзму
Покрова асоціюється з заступництвом і захистом від ворога як видимого, так і невидимого. Особливо шанували Богородицю-Покрову запорізькі козаки та вояки УПА, які вважали її своєю покровителькою.
Тому й не дивно, що після приходу більшовиків чи не найбільші каральні операції припадали на Покрову, зокрема у с. Григорів Монастириського району у 1947 р., незважаючи на свято Покрови, органи МДБ виселили 6 сімей, родичі яких були пов’язані з підпільною роботою: Ганну Мушанську з дочкою Павлиною; Ольгу Коренецьку; родину Михайла Клеби; Павлину Гульку; родину Данила Роня; Герасима Барана. За спогадами старожилів, у цей день була ясна погода, але падав сліпий дощ, а за повір’ями, коли падає сліпий дощ, то це плачуть на небесах святі, у цьому випадку – це були сльози Богородиці.
Також за часів комуністичного атеїзму у нашому краї найбільше знищили фігур Пресвятої Богородиці. Хоча й храми, названі на честь Покрови, також зазнали руйнувань.
У дерев’яному храмі Покрови (1888 р.) у с. Мозолівка Підгаєцького району під дахом дзвіниці встановили золотий тризуб, після приходу більшовиків його знесли. Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Клювинці на Гусятинщині безпосередньо пов’язана з визвольними змаганнями ОУН і УПА. На дзвіниці храму під час військово-чекістської операції проти бандерівців загинув референт Чортківського надрайонового проводу ОУН Степан Проскурницький («Юр»), син о. Ореста Проскурницького, якого засудили на 10 років ВТТ.
У 1989 р. в підвалі церкви св. Покрови в Бучачі знайдено рештки розстріляних енкаведистами 148 осіб, які поховані у братській могилі біля храму.
Тільки згідно з рішенням № 942-а виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих від 16 вересня 1961 р. з реєстрації зняли десятки релігійних об’єднань і закрили храми, серед яких і Покрови Пресвятої Богородиці, зокрема у м. Кременець (через те, що тут було 5 церков, а прихожан, ніби лише 10–15 осіб). Також були закриті церкви Покрови у Бучачі, Заліщиках (у 1974–1989 рр. тут розташовувався музей) та ін.
У 1980-х рр. у Ріпинцях спалахнула дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці. За ініціативи членів НРУ тут споруджено і освячено у 2003 р. новий храм.
Був в історії храмів Покрови і такий випадок, коли за часів атеїзму, у 1965–1966 рр., вдалося реставрувати храм у Рудниках на Підгаєччині (1567 року будівництва). Нині окрасою святині є величавий образ Покрови Пресвятої Богородиці, встановлений на зовнішній частині церкви.
Унікальність храмів Покрови Пресвятої Богородиці
Храми Покрови з чудотворними іконами є у селах Кордишів (1914 р., чудотворна ікона Іоана Хрестителя) та Переморівка (1753 р., чудотворна ікона Матері Божої з 18 ст.) на Шумщині, Лисівці на Заліщанщині (1910 р., чудотворна ікона Покрови Матері Божої 17 ст., відреставрована у 1998–1989 рр.), тут також споруджено духовний комплекс.
Церква у Зарваниці має дві назви – Пресвятої Трійці та Покрови Пресвятої Богородиці (1753 р., тут зберігається ікона Зарваницької Матері Божої та копія чудотворної ікони Розп’яття). У Чорткові (Долішня Вигнанка) є храм Покрови із цілющим джерелом, капличкою з іконою матері Божої та духовним комплексом.
Храми Покрови Пресвятої Богородиці полюбляли мандрувати. Зокрема, у с. Міжгір’я на Монастирищині пам’ятку архітектури, дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці спорудили без жодного цвяха у 1864 р. з товстих колод, що їх сплавляли з Карпат р. Дністер. У с. Медова Козівського району була дерев’яна церква. У неї під час грози влучила блискавка, вона згоріла. Місцевим жителям стало відомо, що у с. Якторів, що на Золочівщині, розібрали церкву. Львів’яни допомогли її перевезти у 1917–1918 рр. Церква збережена донині й названа на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У с. Гнилиці на Підволочищині є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1902 р., реставрована 2006 р.), а старий дерев’яний храм перевезли у с. Буглів, що на Лановеччині. У с. Цебрів на Зборівщині є старий дерев’яний храм, який у 1809 р. перевезли із Закарпаття, та новий, споруджений у 2007–2008 рр.
Є старі церкви у селах Сокілець на Бучаччині (1635 р., дерев’яна; збудували монахи, 1946 р. – закрита, в 1985–1989 рр. тут діяв музей; зберігається старовинне Євангеліє, куплене 1631 р., про що свідчить напис на ньому, повторно оправлене у 1850 і 1935 рр.), Старий Почаїв (1643 р., пам’ятка архітектури – дерев’яна, перебудована 1746 р.), Старе Місто на Підгаєччині (1706 р., дерев’яна), Нирків (1730 р.), Залізці (пам’ятка архітектури 1740 р., перебудована з костелу), Мусорівці на Збаражчині (1746 р., дерев’яна) та ін.
Храм у Бучачі споруджений у 1764 р. за проєктом архітектора Бернарда Меретина у співпраці зі скульптором Іоаном Пінзелем. Хоча є й інші твердження щодо дати будівництва та авторів. Меценат граф Микола Потоцький привіз із Молдавії чудотворну ікону Святої Покрови. Ця церква – пам’ятка архітектури завдяки інтер’єру, скульптуру якого виконав Іоан Пінзель.
Варто зазначити, що в області діють монастирі св. Покрови, є також багато капличок і фігур.
Існує багато легенд, переказів, як Богородиця захистила від ворогів українські міста і села. Тож хай Богородиця оберігає ваш дім та всю нашу країну, захищаючи мирне небо та всіх українців! Нехай жоден загарбник не завдасть вам шкоди, а молитви про перемогу захищають наших воїнів!
